Електрички ідуть на Ірпінь.
І нічого я більше не хочу:
В білий іній грудневої ночі
Електрички ідуть на Ірпінь.
Тінь.
Од гілок під ногами тінь.
Повний місяць. Молитви пророчі.
Карі очі! Ірпінські ночі!
Електрички ідуть на Ірпінь.
Електрички ідуть на Ірпінь
В перспективу розмитого неба –
За п'ятнадцять хвилин од тебе
Електрички летять! на Ірпінь.
…Віщий сум потойбічних видінь.
Самота паралельних ліній.
На гілках і на віях іній –
Електрички ідуть на Ірпінь
Той, кому цього вірша було писано давно-давно, також ним особливо пишався... у Нього також був витончений поетичний смак... а втім, Він просто любив мене, як і Ви, Наталю... і це саме -саме.... дякую Вам... і за репутацію також...
Багато віршів я прочитала про Ірпінь. Все ж він таки мій. І він, наш Ірпінь, був названий "Парнаса царством".(Тепер я його називаю "збомжілим Парнасом"). Однак нічого подібного досі про Ірпінь я не читала. Можливо тому, що ці самі очі могли бути і у Ворзелі, наприклад. Прекрасні почуття, чудова поезія!
ні... у Ворзелі могли бути інші прекрасні очі... а ці... "троянди карі" -- дивилися колись проз ірпінські інії... чи я дивилася у них проз інії ірпінські... але яка з рештою, різниця... дякую Вам за коментар... а наявності інших прекрасних очей у Ворзелі -- не заперечую... інші для інших... отак якось воно виходить... ще раз рада візиту Вашому
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")