самотнє
і старе гніздо лелече
чекало щастя
з неба –
і знайшло:
коли дрімало ще в бруньках зело –
здалека
прошнурувалися
з помежи хмар лелеки
і пелюстками
зсіли на село…
в гнізді старому
зазоріла знов
турбота, лагідність,
непоказна любов…
радіє затишно
старе гніздо лелече –
світає ранками,
вербовим котиком,
як пензликом,
малює в чистім небі
зорівечір…
все до ладУ, усе до часу:
початок червня –
а вже двоє лелечат
боки
гнізду старому
крильцями лоскочуть…
ще тиждень, два –
і двійко малечат
у небі крилами
невміло затріпочуть –
батьки-лелеки
триматись
на крилі навчать…
і гідно
поведуть у вирій
своїх
окріплих вчасно лелечат…
усе до часу.
…а наше літо –
у бур`янах намарне одцвіло:
ми запізнились –
наші лелечата
уже не встигнуть стати на крило:
дякую, пане Іване... і за масштаб Вашого сприйняття... так воно і є...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
