У закутку глухому, Є потаємна нірка. В тій потаємній нірці Живе сіренька мишка. Натура дуже скритна В тієї сіромишки – Вона все робить спритно. Вона все робить нишком. Обачна, непримітна, Химерні має звички – Збирає й зносить в нірку Непотріб і дрібнички. Проворна, наче дзиґа, Котка, мов крапля ртуті, Як тінь, нечутно шмига, І підбирає речі Приховані чимдалі й ретельно позабуті.
У неї там брязчальця цяцьок давно поломаних, блищальця од люстерок, обгортки від цукерок, зелений мідний цвях. Надумані завади, злодійкуваті зради у мислях і в серцях. Не прощені образи, розбиті образи, висять разками стрази лукавої сльози. Лежать злорадні втіхи, німі підступні змови, як лушпа від горіхів – личини нелюбові.
Дрібно сіромишка лапками пряде: вишукує затаєне од Бога і людей.
Господарює мишка По всій твоїй домівці: Винюхує у ліжку, Петляє по долівці.
В пітьмі і павутинні Нори, що несть їй дна, Хранить скарби предивні Істотина чудна.
Фрагменти ницих пристрастей, Детальки заздрих мрій… Навіщо всі ці розсипи Істотині чудній?..
Гарно і незвично подана тема, що сховалася за образом сіренької мишки.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
