Коли був маленьким, співали потоки.

Краєвид лемківський кланялися йому.

А церкви, смереки і гори високі

Дихнули все рідне в душу молоду.

 

Грає свіча

І на віче

Кличе всіх людей...

Рідне слово тишею співає,

Серенада осені - під вікном зими,

Дощ сльозиться, хату оминає,

Бо в порожній хаті нездійсненн сни.

Осінь нас кличе на куплети

Де тепла піч де скрипка грає...

мені приснилось

наше село...

 Літо вже за тепла тином

Спішить осінь вітром гнана

На гриби йдуть батько з сином

Вітає їх роса рання

 

Яка спить на лісів краях

А в ній сонце зір свій миє

На деревах листя грає

І оспівує надію

 

Осінь така як в нас в горах

Десь над Ропою чи Сяном

Ніч приходить дуже скоро

Сон заходить в хату й морить

Не хоче вставати ранок

Жде осінніх колисанок

08.09.2010р.

Не зупиняйся

Іди з Богом...

За хвилину

Любий сину

Знов побачиш

Україну...

Прийде до нас такий ранок

Зійдеться уся родина...

Якщо в нас є життєва суть

І Бог усім дороговказ

То зрозуміють і підуть

За нами ті що біля нас...

-Матусю!

-Що сталося,

Моя ти донечко?

-Боюся!

Сховалося

Надійне сонечко. ...

Рідна мати Україно!

Твої діти з Лемківщини

Зпрошують на гостину,

Пісня й слово знов полинуть

В селі Ждиня, в полонинах.

Приїжджай

У Лемківський Край...

наше небо криють хмари

яких треба розігнати...

До сусіда

Іде біда...