наше небо криють хмари
яких треба розігнати
нам не треба яничарів
в душі в серці ні теж в хаті
над Дніпром ні у Карпатах
переконуй сестро брата
що ми як народ багаті
що у нас є своя мати
яка змогла мову дати
рідну будеш шанувати
не лиш тому що це рідна
але що пошани гідна
що своє ми збережемо
і проти гріха з півночі
і проти гріха з заходу
яки в серце в душу в очі
лізуть наче бридь потвора
все це бачить мати хвора
вона помогти нам хоче
а їй мудрість все прозора
не звикаймо до чужого
зірки яка була богом
в кров одягнені прапори
в час від страху сумний хворий
до рабства хай не йдуть діти
чужа мова знов гне рідну
час окрадає нам гідність
а ворог бере профіти
кожне вчора спить ще нині
довго буде гомоніти
поки навчимося жити
в себе і під жовто синім
лиш не як ті сателіти
що рабство несли на спині
в нас є діти свої діти
в нашій рідній Україні
але є теж паразити
22.06.2010р.
| 
та
у Вас 
0
