стільки добра біля нас лежить
стільки добра
воно чомусь баластом тяжить
кожного дня
стільки правд з гуком іде до нас
стають мимо
білі круки вони без прикрас
ми їх з димом
наші сестри шанують своє
й величають
ми своє кидаємо будь де
й пропадає
яка користь що внуки ростуть
без поживи
наша байдужість пише їм суть
нещасливу
кожне завтра замазує ціль
у майбутнє
на полях правди росте кукіль
в ньому трутні
а тих трутнів як води в ріці
після зливи
їх бояться наші горобці
а йдуть жнива
21.07.2010р.
| 
у Вас 
0
