дорогою щастя іде

невидиме тихе

до кого воно зайде

з сувенірів міхом ...

пишуть нам

що десь там

хтось є сам

серед драм

і мовчки співає

Коли ми сядемо разом

Щезла зірка а двоголовий орел

Дітей наших глянь величчю коле...

Чому  так тяжко поєднатись

Так тяжко під одним хрестом

Одні молитви Богу слати

Щоб Він нас всіх дарив добром

Не тихнуть  молитви

На братній ниві...

Хотів би від серця сказати

Думку, про НАШЕ Я сьогодні.

Чую душі мовчазний спів

Чую як життя грає

Правдою Божих колосків

Які людей спасають

На братній землі

Плачуть люди

Плачуть живі

Мертві

Плакати не будуть

Боже...

Тілом

Вміло

Кров пливе...

Вікно відкрите, а з дороги

Гості не прошені  влітають

Лиш не з любов’ю і не з Богом.

Влетівши в хату - ображають.

Читаю і чую затихлі слова

Це слова бабусі і рідної мами

Там вишита пісня надія і драма

Яка повертає неначе весна.

В нас свої сльози, свої очі.

В нас серце, яке б’є  охоче

Лиш з зовні щастя не побачить ніхто нині.

Бо ми від півдня до півночі

Далеко десь від правд  пророчих .

Хоч, під своїм вже всі живемо, небом синім.

Задумати над тим що є

Минуле пригадати

Бо доки серце правду п’є

Не засинає святість

Нині Ждиня, мов княгиня.

Всюди рідне слово

Бо  шукаючі   коріння

Прийшли тут з любов’ю.

Ті вчорашні сльози

Це не лиш загроза

Наших   дідусів

Вони все  правдиві

Бо там   справедливість

Поборює  гнів

Стільки церков в нас в Україні

Стільки капличок і хрестів

А наш народ весь час у тіні.... 

прийти і бути на своїм

де рідне пахне потом діда

де птах виспівує свій гімн

не боячись  сусіда

Лихо не спить а всі щасливі

Погасли зірки за межами

Свій хліб росте на своїй ниві

Знов чути рідне слово мами