Задумати над тим що є
Минуле пригадати
Бо доки серце правду п’є
Не засинає святість
Вона жива як кожна мить
Що десь своє співає
Як то під чужім тином спить
Терпить лиш не вмирає
Коли пробудиться іде
Щоб знову десь приснути
І в друге виснути своє
Знайти червону руту
Віднайденої не візьмуть
Старі немічні руки
А хто читати буде суть
Розумним тихим звуком
І хоч запитання живі
На степах бур’янистих
Я бачу що спішать чужі
Щоб на них відповісти
З усіх сторін вони спішать
Лиш щоб своє сказати
А свої сплять солодко сплять
А з ними наша святість.
29.07.2008р.
| 
та
у Вас 
0
