Паразити

Вікно відкрите, а з дороги

Гості не прошені  влітають

Лиш не з любов’ю і не з Богом.

Влетівши в хату - ображають.

Відкриті двері. А  дитина

У рідну хату не спішиться,

Щоб знов не стати на колінах.

Вона як колись, знов  боїться...

А в хаті не прошені гості

Розсілися за столом нашім.

Їх очі в гніві, лиця в злості,

А череп занурений в чаші...

Вони знайомі в околиці.

Про них вже й знає пес сусіда.

Вони, як блохи будь, блощиці.

А де які, неначе   гниди.

А наша бабуся - історія

Терпить минуле і сучасне

І в бурдах , наче камінь в морю

Тоне у своїх сльозах власних.

Хтось скаже щоб вікно закрити.

Нехай погане не заходить.

А я вам скажу треба жити

Так, як живуть вільні народи.

Світ нині іншій. Добре  знає,

Як  паразитів позбуватись.

За межами їх зупиняє.

Далеко від РІДНОЇ ХАТИ.

                   05.08.2008р.