Читаю і чую затихлі слова
Це слова бабусі і рідної мами
Там вишита пісня надія і драма
Яка повертає неначе весна.
Дощ правди промиє дорогу брехні
Якою сирітка ходила роками
Лиш віра співала надії піснями
А ті гріли серце неначе вогні.
Пісні незатихли і серце не плаче
Нові плоди родить надія свята
А брехні ворона все кряче і кряче
На нашому полі вона все жива.
Як довго? - Спитаєш. Не вмію сказати.
Хоч всі кругом чують останні - Кра! Кра!
Лиш правду що в серці десь вишила мати
Не в силі стоптати вороняче Я.
03.08.2008р.
| 
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.