Дайте ще дощу! Хвилинами чекання вбивається самотність і вішається в відчаї на стіну, Кривавими мелькаючи стигматами. Заб’ється у конвульсіях і стихне, Згубившись у безодні тих агоній… За чимось недосказаним в погоні, За чимось недописаним, як сон. Я знаю Вірю Жду І скірізь лиш Ти. і кам’яні мости, хиткі, як правда і почорнілий з горя небосхил.. а стомлена душа вже й не здригнеться у гамівній сорочці каяття.. безглуздий день змарноване життя… а ти все ждеш ти ждеш бредеш по колу ідеш – біжиш – і падаєш у бруд, у відгомін дощів - міських приблуд.. і якщо хтось зламав твої кордони - над ними вже святиню не зведеш. І млосний день, скотившись за будинки Мине безслідно Безутішно Марно.. Для всіх, хто вже позбувся глузду, Одвічний вирок: Назавжди й безкарно. А ти все пальцем тицяєш у стелю, малюєш те, що так і не збулося під «місячну сонату» божевілля і жовтий подих спеки у вікно… І давишся вином своєї втоми.. І щось знайоме дежавю міраж.. і у своїй фортеці… ні, в’язниці! – В столиці, в клятоцегляному храмі Потроху догниваєш Не гориш не сохнеш І мимоволі чуєш в скронях пульс Як відголос заупокійних дзвонів.. А ніч як пташка мертва на долоні – І що собі захочеш – те й роби. Лише не жди і не молись за того, Хто знав, що вб’є, та навіть не хрестивсь…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1891 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас