Мій сон
Закриєш очі та полинеш в хмари. І полетиш далеко в ті краї, Де не було ні смутку, ні розлуки, Ні мряки не було, ні темноти... І прийде ранок, ти всміхнешся гірко - Самотній день, самотній вечір знов... Та ніч прийде, заграє тихо скрипка, І тіло стане вільним від думок. І знову в хмари, знов до нього линеш, Та думаєш собі на самоті: "Навіщо мені вранці прокидатись, Коли я знаю, що не поруч ти?"
Додав: Marichka22 (30.11.2012)
| Автор: © Марічка Мокра
Розміщено на сторінці : Мончак Маріанна
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2054 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА