Про життя
Минає ніч, минає день... Та знов все сіре та буденне, І бракне сил змінити щось і все. Здається, що життя проходить повз. Дивлюсь - і знов облич нема в людей, Лишилися самі лиш очі й маски... І серце знов не скине тих оков, Закінчилось усе - зосталась тільки казка. І тільки спогадом розквітне осінь, І лише літо все верне на місце... Та знов зима, і прийдеш ти, вернеш любов, Та то здається вже занадто пізно...
Додав: Marichka22 (30.11.2012)
| Автор: © Марічка Мокра
Розміщено на сторінці : Мончак Маріанна
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1917 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА