Про життя
Минає ніч, минає день... Та знов все сіре та буденне, І бракне сил змінити щось і все. Здається, що життя проходить повз. Дивлюсь - і знов облич нема в людей, Лишилися самі лиш очі й маски... І серце знов не скине тих оков, Закінчилось усе - зосталась тільки казка. І тільки спогадом розквітне осінь, І лише літо все верне на місце... Та знов зима, і прийдеш ти, вернеш любов, Та то здається вже занадто пізно...
Додав: Marichka22 (30.11.2012)
| Автор: © Марічка Мокра
Розміщено на сторінці : Мончак Маріанна
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1823 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА