Творіння світу. Ось як було (Пролог до поеми «І знов оспівую любов»
Любов – дар долі. Один-єдиний дар Дарує доля. І я оспівую любов. Знову і знову.
Вона відкриває нам істину, Що знає лише душа, Вона лікує всі хиби, Вона – одна-єдина Тримає все життя.
Тепер по-порядку вся сповідь. Медитації Ошо. Крим. Я бачу, закривши очі, Творіння світу. Ось як було:
Довго відлік часу іде: Минають століття. Летять роки. Лиш вічність застигла У миті одній: Дивиться звисочінь…
Вічність не мертва, Вічність жива – Подихом мороку вона огорта Усе, що є навкруги. Спить вічність. Та серце її живе Бо смерті не знає вона!
Ось око відкрила сонно вона Зітхнула: Що далі робити? Хочеться дуже її Душі Гарно й цікаво Жити! Глянула в Простір вона крізь віки Забилося серце гучніш:
Гарна ідея у мене є: Створити Землю хутчіш! І куля блакитна з’являється вмить На ній – безмежна вода, Вода вирує, вода кипить, Вода – вона жива! В блакитному небі один океан, Стихія доки одна, І тут виринає з цієї води Гора за горою – Земля. Гори повзуть, ширяться скрізь, Міняться, як пластилін…
Рівнини формуються Самі собою, Земля – вона Жива! Артерії й вени – це ріки й озера, Моря, океани – Вода. Й буяє рослинність сама…
Цікаво вічності спостерігати, Що буде на кулі її… Поглянула в воду – а там метушня: Тваринний світ у ній! Тварини уже й на Землі… У небі літають птахи.
- Кому ж мені передати Оцю сотворенну красу? Щоб око раділо усе споглядати, Як зараз радіє моє? І ось опускається з небуття Людина. У світлі вона.
Людина натхненна, здивована, Гарна… Хвилюється подих її: Яка чудова краса навколо! Як любо в ній жити мені! Приємно торкати усю живину І бавитися в ній…
Та з часом Сум її огорта І Сум росте у Печаль: Її Душа, її душа у цілому світі одна! Немилим стає усе навкруги… І Тугою стогін пронизує Мить: Кохана, до мене прилинь!!!
Спускається тихо з далеких небес Красуня – не звести очей! Так само, як Він, так само й Вона У коконі Світла пливе! Полинув до Неї, побіг, полетів Розкривши руки, як крила. З’єднались обоє в обіймах…
Любове моя! Кохання моє! Де ти так довго блукала? Чому самотою ходив я отут? В печалі душа вмирала… Яке це Щастя, Радість яка! Нарешті у мене Ти є !!!
Й побравшись, обоє Радіють Життю, Радіють удвох Природі. Дивуються: діти ростуть у них, І світяться всі, як і вони, І граються мило навколо…
Граються, граються, Раптом один Сказав: "Не підходьте!!! Усе, що навколо, належить мені! Вам – зась! Не даю ні йоти!
Жадібність так охопила його Що світло згасло умить… І вже не світиться той один, А повзає все по колу: Розширює ж володіння свої, Старається, сходить аж потом...
І хекає, й сердиться, Й інших дітей З ненавистю відганя… Таких, як він, все більше стає, Точиться між ними війна…
Важко дивитись на дійство це Тим, хто у світлі іще… І відлітати стали вони Назад, кудись в небуття…
Не стало нікого, а може, ще хтось Пішов далеко у Гори… Та їх вже не видно нікому. Усім уже й не до того… Шматують Землю, травмують, рвуть І в’яне, гине природа…
Та ось із натовпу цих хитрюг Знов постає Людина! Одна. Потім більшає їх…, Ого! До них стали линути з Неба, Так само світлі, такі ж осяйні, Душі. З жагою єднання…
І світло Любові, Честі, Добра Уже огортає Землю. Земля не загине! Земля ожива! Земля єднається з Небом! А люди, що світяться, з вогнем у душі Свої половинки шукають …
Тернисті шляхи у кожного, Доки сліпі, у темряві Навпомацки, навмання Крокують одне до одного… Шукають затято, в надії знайти, Травмуючи душі об терни…
Вони – як ті діти, не знають "життя”: Умовностей у спільноті, Тих правил і норм, тих обмежень душі, Придуманих вже на планеті… Лиш душу чують вони свою, Душа ж – то із Богом єднання …
Справжнє для них – Це робота Душі, Розуму й порухи Серця. Сплав Волі, характеру, Знань здобуття, Енергія, щоб творити.
Творити Добро, Творити Красу, І палко безмежно любити! Й Торити свій Шлях, Щоб Світло прийшло Знову на цю їхню Землю.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2083 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
