Це прощання прощанням не називалося, Як і літера „р” на вустах трирічних. Дзеркалам недовірливим ти сповідалася, У тональний крем заховавши обличчя.
Ти для нього вдягнула веселі кулончики. Твої очі розгойдані, мов колиски. Перейшла з ним обіймів мости позолочені, На губах залишила червону риску.
Дні під вікнами шастали, наче карлики, Він пішов і вдихнув не повітря, а вічність. Бог тасує, кладе на столі календарики - Замість свят проступає його обличчя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
