Осінь ніби минула, але досі таке відчуття, що після холодних дощів варто б було прогулятися парком. Пофотографуватись серед опалого листя, цілуватись на прохолодній лавці, і як колись після випитого портвейну закрутитися в танці... жовтень 2011.
Є така практика: людина, яка виходить на сврїй зупинці віддає закомпостований квиток щасливчику, який теж схотів проїхатись трамваєм. Можливо в агресивному місті, що задихається від пилу це гарний вчинок? І все ж чи є якась ідея в урбаністиці людства? А що як відмовитись від шуму реклами красивого життя і дійсно відчути який бетон під босою ногою? лютий 2011
сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
Сергій Масечко
Як би ви хотіли прожити? І що сформує ваші цінності? Релігя, політика, чи може сімейна ідилія? Одне я знаю, що колись ви точно пригадаєте свої вчинки... жовтень 2010
На моє глибоке переконання внутрішній світ людини в рази ширший від Всесвіту, що оточує нас. Власники таких мікрокосмосів ніколи не зможуть бути їх дослідниками, як час і простір не вивчать себе. Але самоконтроль все ж є. Він знаходиться в якійсь інтуїтивній, не матеріальній площині. І як варіант контроль над власним "я" може здійснюватись ві сні, себто за межами реальності. Перша публікація березень 2011 року.
Настав час усвідомити яким крихким та важким був процес формування ураїнської нації. Історично скалося так, що минулого століття радянська влада скористалася шансом розмилити межі національного усвідомлення. Але Україна знову встояла, і в нашому геномі досі тінню тече душа прабатьків. І вірш-подяка громадянина за волю на нашій землі. Перша публікація травень 2010.
Вірш навіяний подіями минулого року, і власне присвячений тодішній осені. Але загалом поезія про вшанування загиблих на годовщину Євромайдану.
Дата першої публікації 21 листопада 2014 року.
сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
Сергій Масечко
Сергій Олександрович Масечко народився 1991 року в м.Кузнецовськ Рівненської області. Зараз проживаю в м.Львів. До уваги пропоную вірш написаний 26.11.2014 опівночі
