Твій погляд стежить далеч горизонту, написані слова лунають шепотом у сні. Тут діло рук усіх з мистецького бомонду, і кожен дотик пензля устам дарив цей сміх.
Цікавий настрій осені бажав емоцій смутку, самоти. Щось сховене в напівмістичнім сенсі глибини полонить всім, пожовклим листям, туманом гіркоти. "Такий період!" - кажуть місяці: "Немає нашої вини!"
Самотні парки, холодні лавки, застиглі водограї, пожовкле листя врикло мереживом мости. В такий період холод інакше жити поспішає - йому потрібно сліди квітів у місті замести!
Щось зовсім інше сховане в тобі мислить навпаки. Осіння злива - ти бачиш сонце у своїх долонях, немає дива - ти чуєш як мелодію весни співають шпаки. Мене так манять ті кутики посмішки на твоїх скронях!
Боюсь, та намалюю цей милий серцю погляд, чомусь нестерпно мрію зазирнути в твої очі. А як же осінь? Вона не схоче бути з нами поряд! Та ні!Чому? - питаєш. Вона не проти сонця серед ночі.
Такі вірші із (як на мене мені трудно визначити) такими розмірами , важко оцінювати бо вони вимагають декілька разового прочитання , але мистецтво писати ідеально не приходить відразу , але змістовність думки широка і велика , і читається складно але приємно ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
