Ковток повітря рятував життя, десятки тисяч приречених людей. Вдихнути глибше кисень хочу я, або ж збагнути іншу суть моїх ідей. У місті - сплахи вітрин й туман. Завчасно вибраний на коліях маршут Манить просторістю – та це обман. Той шлях вже сам по собі глухий кут.
Мені потрібен кисень, а не смог. Горіти буду полум'ям - не тліти. З усіх запропонованих казок Я виберу лиш ті - цвітуть де квіти.
Парить ноги шкіряне взуття, Босим хочеться пройтись по дну. У циклі задихається чиєсь життя Й відходи дива висять на тину. Вдихає в себе небо зірка нова. Я також хочу крикнути зрання. Вже крикнув…Надалі – скова. На жаль, життів не дев’ять маю я…
Мені потрібен кисень, а не смог. Горіти буду полум'ям - не тліти. З усіх запропонованих казок Я виберу лиш ті - цвітуть де квіти.
Реклама волі наді мною. Навколо – площі,будинки, вокзал… І крок за кроком голою ногою Долаю вздовж колії метал. Я вліз усе ж у напханий трамвай З балоном кисню в засторогу! «Твоя зупинка? Друже, постривай! Квиток залиш мені в дорогу…»
Взагалі тама цікава. Але не витримані розміри, скачуть наголоси. Потрібно доробити. Чому Ви тричі повторюєте один катрен, предендуєте на пісню? Я виберу лиш ті - цвітуть де квіти.
Дякую, виправив На пісню не предентую, та й, здається, пісня не дуже вийде просто вирішив наголос зробити сама на цей катрен))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
