Вже вечір стукає в вікно,
За край заходить сонечко поволі,
Ховаються пташки із пташенятами в гніздо,
Й звірятка вже біжать додому.
Квітучії сади й зеленії луки завмерли,
Неначе зупинилось їх дихання,
Природа вся поглинула у сон,
Щоб пробудитись спозарання,
Щоб заспівати всім своїм нутром
До глибини останньої клітинки в собі,
Зрадівши, сповістити все кругом,
Що народився знову новий день сьогодні.
І так із дня на день, із віку в вік
Закон життя пульсує у природі,
Коли квітки зростають восени у плід,
Навесні щоб розквітнути знову.
Усе міняється в природі неначе круговерть,
Людина з одного човна сідає в інший,
Що плаває між берегом добра та зла,
Вливаючись у океан, щоб стати вічним.
І всі створіння у мереживі життя
Милуються красою світу,
Що створений у єдності буття закону,
що розкриває все неначе квітку.
26.12.2014.
Все міняється і все повторюється, та відчуття різняться......... Хороший вірш... Духовність не може бути без розуму , знань і мудрості... І вірші написані тільки на емоціях серця - не можуть бути досконалими, бо краще включати знання ( методи написання). Колись, і я не розуміла, як писати, мені говорили і я читала- самовдосконалювалася... То ж розмір Вашого вірша треба переглядати....
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
