В розділі матеріялів: 722 101-120
Сторінки: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 ... 36 37 »
Лягти б у траву на хвильку
і проз невагоме листя
вдивлятись у небо синє,
в невидимий тан зірок...
Я стаю кульбабою гірською
і вростаю у травневу зелень...
Не журися, світочку, за мною,
не схиляйся жалісно до мене...
Весна колише в небі жовте сонце,
пташиною виспівує пісні.
У серці ворухнулось щастя - хто це
до щастя раптом серце заповів?..
Перша гроза, наче хрещення
щойно збуйнілим садам.
Тайни весняної звершення -
ця піднебесна вода.
Сідлай же коней, бо пора настала,
що треба вибиратися у путь,
допоки ще угору пнуться скали,
аби спізнати неба вольну суть...
Кожну пелюсточку вишні
спрагло цілую очима,
і на п'янкому узвишші
знову стаю, мов дитина...
Яка ж то радість, Господи пресвітлий!
Яка ж то насолода у житті -
Що люди є хороші десь на світі.
А ще, бува, стрічаються й тобі...
Я б'ю тебе нині вербою,країно, Вітаю тебе,український мій роде! Шутка б'є,шутка б'є,Україно! Велигдень за тиждень,народе.
Межа проходить
через твоє серце.
Тонкою
скрипучою жилкою.
Зависаєш у повітрі
пораненою птахою...
Сльози мої - кропива. Жалять і серце, й очі.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.
Ще поверну із сонцем. Тільки опісля ночі.
Ще поверну з піснями. Доти - пробач мене...
А хтось копає знову чорні ями,
втирає піт з немудрого чола:
не відає того, що сими днями
йому летіти в яму ту сторчма...
Як малятко, тулиться до тата, До Господа, людино, притулись. Його любов дорожче срібла-злата, Не залиш це щастя на колись.
А самота – по світі бродить, Лукавить, блудить, колобродить. Десь і погріється із п’яна – І знову серце, наче яма.
Не обманюйтеся, любі.
Комусь - торти, комусь - несвіжі крихти.
Комусь весілля, а комусь - біда...
Дитя у когось мерзне розповите,
А в іншого зростає вереда...
Все це пульсує і скаче,
"ТОП++ -
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
