Не залиш це щастя на колись…
Не залиш це щастя на колись…
Дух життя Господь дає людині –
Вірить чи не вірить – всеодно.
Дихає, живе вона до нині.
Дух, душа і тіло – все одно.
А, коли Він духа віднімає,
Кров її тоді – стає вода.
Божий Дух до Бога відлітає.
І не стримаєш, хоч молода.
Тіло наше – житло є для Духа,
Бо для себе всіх Він нас сотворив,
Там щоб жив і кожний подих слухав,
Серцю тихо ніжно говорив.
Як малятко, тулиться до тата,
До Господа, людино, притулись.
Його любов дорожче срібла-злата,
Не залиш це щастя на колись.
Додав: iakhnevich (02.04.2016)
| Автор: © Галина Яхневич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя