Поезія Марії Морозенко
Для переходу на головну сторінку поезії автора натисніть на цей лінк Сторінка обговорення творчості автора за цим лінком Ти... Ти навчив мене пізнати смак любові, Відчувати радість і жагу. Де кохались ми – там квіти веселкові. Де розсталися, там трави у снігу. Ти навчив мене терпіти і прощати, Гордість зневажаючи не раз. Де кохались ми – там ніжно-білі шати. Де розсталися, немає барв для нас. Ти навчив мене кричати від розпуки, Виривати серце із грудей. Де кохались ми, там тіні – наші руки. Де розсталися, там сірий дощ іде. Ти навчив мене повірити в самотність, Обірвалась мрія голуба. Де кохались ми – там сміх і безтурботність. Де розсталися, там смуток і журба. Ти навчив мене у сутінки ховатись. Із слізьми куди я прихилюсь? Де кохались ¬ – туди нічого вертатись. Де розсталися, вертатися боюсь. Ти навчив мене любити і … не смію… Ненавидіти тебе я не змогла. Де кохались ми, там квітне цвіт надії. Де розстались, безнадія зацвіла.
Додав: MariyaM (18.09.2007)
| Автор: © Морозенко Марія
Розміщено на сторінці : Морозенко Марія ,
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 4243 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА