Не хочу писати про вічне!
Набридло! Любові, страждання,
Думок про суттєве й незвичне
Достатньо в моїх намаганнях!
Не хочу писати про сльози.
Їх також в мені забагато.
Нехай краще виллються в прозу.
І буде душі моїй свято.
Присвяти писати вже досить.
Все марно. Любити не змушу…
Вдивляюсь в незвідану просинь,
Що тішить поранену душу…
Не хочу писати про вічне,
Даремно літаючи в хмарах.
Життя на землі протирічне:
Любов – то лише в мемуарах.
Назавжди залишусь чужою
В земному забутому раї…
Добра Вам! Нехай не зі мною!
Щасливо! Я Вас відпускаю…
|