Балада про Неї

Її сонце зненацька згоріло дотла,

Вітер попіл по небу безжально розвіяв…

І опали зірки, наче листя, з чола,

На шматки розриваючи простір і мрії.

Її світ вимирав від нестачі води.

Її райські сади висихали в пустелі,

А Вона не пручалася владі біди,

Тільки сумно стискала мольберт й акварелі…

І.

Був інакшим колись Її внутрішній світ,

Розмальований весь від початку до краю,

Між березових віт кольоровий привіт

Дарувала усім, хто торкавсь Її раю.

У безмежжі думок, почуттів, самоти

Фарбувала ліси, шліфувала коралі,

І словами, і пензлем творила світи.

Все навколо жило, як Вона малювала…

Обережно виводила лінії слів,

Власну душу вдихала у створений образ,

Її вимір бринів з багатьох голосів,

То стихав, то звучав голосніше раз по раз.

Вона вірила в щастя. І щастям жила.

Вона бачила сум. Часом теж сумувала.

Та за спиною мала два білих крила

І злітала увись, як тепла було мало.

ІІ.

Але хтось підпалив Її вимір надій.

Запалав небокрай, задимілися квіти.

Тільки раз засміявся бездушний палій

І пішов, залишаючи простір горіти.

Тоді ввечері рухнув Її дивний світ,

Захворів, загорівся вогнем божевілля.

І відмовили крила нестися в політ,

І зірки опадали на землю вугіллям.

Акварель Її слів стала, наче смола,

Що поглинула простір, безжальна й тягуча,

Її світ відмирав. І вона не жила,

Тільки мовчки ковтала біду неминучу.

Її фарби злилися у сірий коктейль,

Її звуки лунали незграбно й фальшиво,

Затонули ліси під пісками пустель,

Не вщухали вітрів невгамовні пориви.

І душа Її стиснулася в міліметр,

Затремтіла, сховалась, лишаючи пустку,

А Вона до грудей притискала мольберт,

І не знала, що серце пішло у відпустку…

ІІІ.

Її світ став пустим: акварель – нанівець,

Але знищити зовсім його неможливо…

Наполегливо в руки бере олівець

І малює грозу чорно-білу і зливу…

І словами фарбує краплини роси,

Що в траві, яку знову Вона малювала,

І ростуть Її крила з німої сльози,

І летить Вона в небо, бо сонця замало.

Так із кожним падінням росте Її світ,

Стає дужчим, міцним і нешвидко згорає,

А Вона з-поміж віт знов дарує привіт

Усім тим, хто постукався до Її раю…