Ранок змінила нічка. Зорі говорять вголос, Що то між них літає? Привиди чи душа? Ні! У нічному небі, щоб відігнати холод Вперше розкривши крила, стрімко летить пташа…
Так легко і гарно читався вірш. А закінчення мене просто вбило. Не чекав. Аж настрій зіпсувався (зараз пройде) Катрусю. А чому закінчила саме так? Може вернеш йому життя?
Катрусенько, моя мила. Ти такий гарний вірш написала, що аж плакати хочеться. Тема така... така. Катрусю, ти віддаєшся повністю почуттям -кохання це, чи відчай, радість - чи горе, дружба - чи ненависть. Мені здається, що так передати ці всі відчуття можеш тільки Ти. Спеціально для мене: Зроби будь ласка так, щоб він раптово воскрес, або не помирав зовсім. Дуже тебе прошу, бо на душі важко.
Оксаночко моя дорога, люба!!! Дякую Тобі! Спеціально для Тебе:
Ранок змінила нічка. Зорі говорять вголос, Що то між них літає? Привиди чи душа? Ні! У нічному небі, щоб відігнати холод Вперше розкривши крила, стрімко летить пташа…
Отак!!! А то спершу прочитала і не хотілося коментар писати, бо закінчення сумне, а хотілося б вірити у краще. Тепер не тільки милуюся віршем, а й радію кінцівці твору.
Ну, Тамарочко, а якщо я постійно сумне писатиму, то Ви й читати мене не будете, не те що коментувати... Дякую за відвертість. Намагатимуся не розчарувати.
Катюню, перше, що спало на думку після того, як дочитала останній рядок - жах... озопив мене жах... А написано красиво, сильно! Катюнь, щось ми з тобою у настрої сумному... то погано... Пішли до мене! У мене є багацько анекдотів, сусід веселий... Оксану бери, Опацького (- Мішо, підеш?), усіх бери.... У мене наливка є з малини! по чуть-чуть і поспіваємо! -Мішо, тільки восьминога прихопи, бо страх як покушати хочу!
Давай сусіда веселого і Мішу... Можна ще Медбрата... Він приколіст іще той... Оксана навіть не обговорюється, без неї я тепер нікуди не піду. Ще Октаву можна))
Тааааааааак. Я дивлюсь що тут усі хочуть співати хором. Як хормейстер - можу це зробити. На распевку становись! Мі-ме-ма-мо-му До-ре-мі-фа-соль-фа-мі-ре-до
А мені здається, що перший варіант був кращим, реальнішим, щирішим - він більше відповідав стану душі автора на момент написання вірша. А з таким закінченням пташа нагадує мені чомусь "юного орла". Хоча... Я можу помилятися. Картусю, дорогенька, ти ростеш на очах. Кожен твій новий твір чекаю з нетерпінням і ніколи не можу вгадати чим здивуєш читача тепер. А ти дивуєш! У тебе справжні почуття, тому і вірші у тебе виходять такі прекрасні. Пиши і ніколи не зраджуй собі. І ніколи нікого не слухай (навіть мене) - пиши, як відчуваєш.
Дякую Вам, Василю... Приємно до безмежності... Але мені в приваті написала, що від вірша розплакалася дитина, а я не хочу, щоб діти плакали... Тому й змінила... Дякую!
Сльозами ми вмиваємо душу. Діти також. Плачучи ми часто отримуємо полегшення, очищення. Діти мусять бачити і смерть, щоб навчитися цінувати життя. Така реальність, жорстока, але змінити її ми не можемо. Катрусю, те, що твої слова можуть викликати сльози - свідчення твого таланту. Здається, так багато гарних слів я вже давно не казав нікому...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
правда замерз дуже(це на твоїй совісті)
5.0.
