A ці стіни говорять... Ти чуєш? Ці стіни говорять!... Так! Про тебе... Про мене... Про когось там... Просто про нас... Я не хвора, мій друже. Повір, я ні краплі не хвора!.. І насправді не я це, а тінь із землі підвелась... А ці стіни, як люди, говорять... говорять... говорять... Із тобою про мене, зі мною про тебе... мовчать... А на небі мій місяць... Німий... А ще зорі, ще зорі... Мов розкидані Богом шматки піднебесних латать.... А ці стіни, як люди, зрадливі... До крику зрадливі! Зберігають навічно чиїсь однойменні сліди... А за вікнами злива і хтось невимовно щасливий Залишити свій слід невідступно прямує сюди...
|