Дні колишні - опалий лист торішній, Для чого нам його збирати, на шати? Весну цвітом засіяти в зиму невтішну, В цій обнові й у шлях вирушати. Йти у літо і зиму, стежки всі уквітчити, Крок за кроком в любов проникати.
Дякую за теплі слова, та будьте й самі до всього готові... Любов і радість - заразна штука, усім на світі добра наука... Щодня за нами по сліду бродить, сон відганяє, з розуму зводить... То ж відкривайте у душу двері, входу не дати б тільки химері, Серця наповнім радістю, сміхом - на щастя ближнім, світу на втіху...
В примати, Вікторе, не побажаю я нікому, Бо примітивне мислення серця на друзки коле. Дякую за наголос, але то рідне- бойківське, як з тим справитись- не докладу розуму.
Хороші роздуми, різнобарвні, трішки сумні, навіть печальні. Можна добавити й інше зерно, любити на радість та досвід дано... Сподобався твір,хоча допрацьовувати необхідно плідно... І це кажу ,як любитель. Наснаги!
І так на серці стало любо-любо, Немов кохана розпускає туди коси... Від лоскоту й п*янкого щему, Забувши враз про морози, Боюся одного (мабуль даремно), Щоб із теплом цим не дозріли гарбузи...
Світити, мов сонечко, вірити в чудо - Такою створили напевно Боги... Спалити тенета сліпої облуди І зла на цім світі позбавить ноги. Сліпцям привідкрити хоча б третє око, У вуха нашіптувать правди слова, Та зміцнювать Дух свій на кожному кроці, Прозрій вже нарешті, сліпців голова! :s-7:
Небо розпогодитись в грозу готово, Коли зірка зійде ясна,пурпурова... Розгориться,зафарбується в веселці, Лиш промінчик розгориться в серці... Море позитиву і за це- щира подяка!