Та,хто дала усім життя- ЖІНКА-Мати, Берегиня,хто породила Спаса -Христа, Хто у бій з ворогами одівав сталеві лати, Чия любов безкорисна,душа наче цвіт пророста...
Пані Валентино, попри те, що виникла маленька дискусія - хтось не влився у Вашу хвилю - вважаю це тимчасовим непорозумінням, інколи на одне слово бувають різні думки, бо люди дивляться з різних кутів зору і у кожного свій час ПРОЗРІННЯ... В цьому вірші - витонченій, янгольській поезії душі і серця, Ви, як ніхто, відобразили стан речей в сьогоднішньому світі, такого поглибленого аналізу ситуації в Україні не зробив жоден з політиків (на мою скромну думку). Я в черговий раз схиляю голову перед Вами за такий гігантський труд! Натхнення Вам у повній гармонії з собою та світом... :s-7: :s-7: І неважливо, який у Вас стиль - Ваші слова влучають в душу, серце і печінку, заставляють напружувати звивини, шукати до Бога стежинку...
Цей прихід чарівний між морозів тягучих Прокладе всі стежки по долинах і кручах, Кпига скресне сердець і Янгол в розриллі Подарує політ у любов, в мрії милі... Ваша поезія гріє в лютий мороз...Дякую!
Гловне- в буднів сум*ятиці Не загубити поклик- ціль... Із понеділка мірити до п*ятниці, В суботу братися за ножниці... Сумного вірша створила душа, Вкунутися б в мрії, у Бога надії...
Мабудь в цей світ вже повернулись Боги- Багатствам премії не кинули у ноги. По справедливості оцінено талант, Кажу це,як закоханий у Ваші вірші емігрант. Натхнення ,пані Наталю на нові нескорені висоти...
Знайся віл з волом ,соловей із півнем,а віслюк хай судить про них вслух...Чи соловей солов*я оцінить- Ні! Чи півнячі послухає півень пісні? Ні! Тож вихід один- свисток віслюкові, Ще й довгії вуха до слуху готові.
Вірш в повній мірі відображає навколишню, сумну дійсність... Та боронь Боже впускати її в серце і душу-гнати нелюдимість! Так правильно! За силу, емоційність, характер