я- про лемків. ви- про русинів. ну, так не хотілося відповідати. але прийдеться. 1. лемки були переселеними з Польщі (більшість); 2. у Радянському, вони боялися за життя родин (про це не оповідатиму), вони не могли і боялися про це говорити (вам причини відомі); 3. як виглядає ситуаціє, насправді? удома, лемки розмовляють по-своєму (своєю мовою, як вони кажуть), але як справа прийде до навчання дітей читати, то, окрім українських букварів і читанок, немає нічого; 4. усе починається з першого класу: дитина приходить у школу і розмовляє, як вдома говорять, але учителька на це- "це- неправильно! треба казати "рот", а не - "писок", і т.д.; тобто, лемківських дітей навчають української мови, а не лемківської, і, відомо, чому- держави у лемків нема, Лемківська Республіка загубилася у димі історії, уся документація- українською мовою, усі заклади- українські, усі навчальні заклади- теж, і, тут, нічого - дивного, бо літературна мова мала поєднати роз'єднаний імперіями народ чи національності. ще Франко зауважувава, що було дві норми української мови- східна і західна. західний варіянт не вважався багатьма милозвучним, "солов'їним", політично правильним і практичним. не зачіпатиму питання ставлення київських українців до галичан. і, хоча, у лемківській мові (чи - у говірці, як ви "наголошуєте" /про що твердить і українська лінґвістика/укр. мовознавство) є "багато архаїзмів", але вона куди більше СЛОВ'ЯНСьКА і статична, ніж "вишколена та вичещина" літературна мова. ну, як би це передати точно українською "був би-м юш то зрубив", "я би-м радше/рачи/ліпши був попоїв" - де взяти бракуючі українській перферктно-умовні форми? це- граматичне багатство! а, "смачність" лемківської? коротко, стисло - "шу би-с скис! будай ти був-бісь пригурів!"... відомо, національна мова потрібна, але, вона чомусь не плекалася людьми Сходу України, "у ніхб- велікарускій",- бачите. такої ж політики притримувалася й Італія: загальна національна мова була покликана об'єднати націю з усіма її "говірками та діалектами", не визнаючи ніякої іншої мови на території Італії, хоча берґамаско і міланезе не зрозумілі неаполітанцям і корсиканцям. але, італійські діалектичні згромадження не покинули своїх "діяллектів"- мають свої журнали, підручники, радіо-передачі... лемківська представлена небагатьма, але був Осип Маковей, були й інші літератори, що зводили лемківщизну до мови, надайжучи їй право представляти слов'янкість, яка поєднує схід і захід. боротися за українськість столиці, справа Уряду. суржик не можливо викорінити, бо це- політична акція: чим більше українців буде розмовляти суржиком, тим більше у Москівщини буде прав казати, що "украінскава язика нєт" і "Украіна- ета Расія". от, навчайте своїх студентів, що вони- українці, а, відпочиваючи, вони у державних гуртожитках будуть слухати "русскую папсу" і "разґаварівать на русскам", будучи або шовіністами, або їхніми приплічниками, або, просто, тупим знаряддям русофілів. втрата будь-якої міні-мови, діалєкту, говірки- це вина усіх, і ваша- також. якщо ми за Права Людини, то селяни чи міщани мають право на друк, збереження свого мовленевого коду, своєї культури і розвитку- не так, як скаже Київ, чи Рівне, а так, як вони спілкуються. наскільки українська мова зрозуміла лемкам? наскільки лемківська зрозуміла українцям? оце вам - і відповідь. пані Федина може усе казати, але, чому ті говірки ще досі офіційно не опрацьовані? де граматики тих говірок? де розмовники? де видання? подаю до нашої розмови декілька лінків. думаю, що ми зможемо порозмовляти, якщо ви їх уважно вивчите: треба знати не тільки думку пані Федини, але й інших. Лемківщина- це не одна тільки частина України, але- й Польщі, Словаччини... най вам ся виде!
до речі, Україна винна перед лемками: лемківська мова не вивчається, аот у Польщі, минулого року, 1 учень здавав "матуру" саме лемківською- "w єнзику лємковскім".
нажаль, не для для усіх русинів і лемків це- синонім. деякі джерела вважають лемківську і русинську, як і бойківську, міні-мовами. причому, словниковий склад цих мов різний. різна й фонетика. граматика куди складніша, ніж у нормативній українській- вони тяжіють до західно-слов'янських мов, а не до російської.
P.S. to say "under a small window", is wrong. one should say, then, "by a small window", as the sycamore is somewhat higher as a window level. God bless you and all your initiatives. Blessed be America and Ukraine!
дякую! я так і думав, але- це лемківська пісня, а не- русинська. у лемків, "вікно", як у словаків- "прозорце" або "вокно". я такий радий, що ми можемо виправляти один одного: бачу, у вас до мене особливе братське відношення- що не напишу, відразу ви, як правда-кривда. благословення на вашу голову! хай вам щастить!
"май"- не українське слово! не "чудова квітка", а- "чудова квітко!" - це оклична форма- невже не знали? "чорна земля" - не "сувора", а "сонце- не зорі!" - ви усі образи позамінювали. не подабається. - упростили-об'українили.
перекладач кожен має право перекладати, як він вважає за потрібне, особливо- назви. бажаю вам знайти гарну книжку про чемність та ввічливість. якщо в каноє є жасмин, то він, певне, зів'яв...
відповідь: (ой, як мені не хотілося відповідати): 1. переклад не є неповагою до автора: а/пам'ятаймо зміст важливіший за форму; б/ оскільки мова - інша, то мелодика має бути такою, як це відчуває перекладач (народна творчість вчить принятливих форм); в/ не прикрашайте оригінал! не робіть з нього українського запоетизованого і відшліфованого вірша! - оригінал- це те, що має прочитати читач у перекладі. 2. про це я й писав, але слово "віта" дає право на переклад "літа", бо "віта"= "роки"= "літа"; етимологія та усім врідома- ви нічого нового не сказали: "етате, етатіс" ; 3. "ґрадіто= "бажаний, ласкаво запрошений, прийнятий, поздоровлений"; але (згідно італійських перефразувань" це слово має ще й значення "преціозо"= "дорогоцінний" : за "бажане і дорогоцінне, звичайно і вдячні" - це само-собою зрозуміле; 4. у Ореста, "надія стелить путь" - у Леопарді, (згідно із перефразою): "6 Costruzione: “quando la speme [la speranza] ha un corso [un itinerario, una strada] ancor lungo, e la memoria ne ha uno breve”; cioè, fintanto che si è giovani si possono avere ancora molte speranze, mentre la memoria della nostra esistenza passata è giocoforza breve." "
il ricordarsi di ciò che è passato,
anche se è triste, ed anche se la sofferenza dura tuttora!"
страждання- то мука, а "горе крушить". у Леопарді, -
ancor che triste, e che l’affanno duri!" , горе не крушить.
кожен перекладає інакше, але- 1. не прикрашаймо ориґінал! 2. не будьмо прискіпливі; 3. кожен переклад- це право читача-перекладача бачити ориґінал у призмі своїх власних почуттів та досвіду життя.
нажаль, звучить негарно. повтор "той..., те..." - тавтологія. ну, і складів на початку другого стовпчика забагато. порушено мелодику вірша- читається важно, особливо, "те ревище страшне". не "Зболіле серце, де незгасне полум'я палає", а- "зболіле серце, чиє незгасне...". ну, і "Теж понад морем верхи їде біля мене, зліва..." - чого це вона їде зліва, а не справа, адже, в оригіналі: "cavalcando venirne a me dappresso..." - "venirme a me" - "верхи під'їзджала..." - і, зовсім- не зліва. отож...
1. традиція- добра справа, але - не указ. слід віднайти ритм, що відповідає оригіналу; зміст- важливіший, ніж кількість складів; вірш- неримований, мова- інша, тож слід зберегти мелодику, а не кількість складів; 2. італійський коментар каже, що " ..." те саме, що "пригадування"; 3. форма "estate " і "еta'" - співзвучні і моноетимологічні: у давнину, вік рахувався "літами", а не роками (що несли "рок" /те, що випаде на долю/; 4. "минулі речі" - це і є минуле: ви не кажете "я згадав про минулі речі минулого року"; 5. останні рядки, які вам не до вподоби, італійці перефразовують так: "
il ricordarsi di ciò che è passato,
anche se è triste, ed anche se la sofferenza dura tuttora!" (https://library.weschool.com/lezione/leopardi-alla-luna-testo-e-parafrasi-8408.html) .
дякую: ви мене надихнули: для мене переклад, це- в- нправляння, навіть, якщо він едосконалий; для вас- кількість складів і слова.
e, vorrei dire io una cosa molto importante, la quale ho gia' menzionato: una traduzione e' il pensar del poeta dell'originale, una nuova interpretazione, il come lo sente il traduttore. dunque, la traduzione e' uno stato democratico del pensar diversamente. Auguri, Sg. Critico
виходить прямо анекдот: нема оригінали - ось вам оригінал; "думаю" - ви маєте право на вашу думку; я думаю, що переклад з української на іншу- теж добре: цей переклад відноситься до української культури, навіть, якщо хтось мови ішої й нерозуміє
можете заспокоїтися: я пам'ятаю, що друкуюся на українському сайті. переклад українського твори на іншу мову- це здобуток і української і іноземної літератур. думаю, що на сайті переклад побачить більше людей, ніж на форумі.
у світі тому, скаже хтось: "привіт!", а хтось бездумно промине- "вітай, та тільки- не мене!"- гріхи минуть, усе мине, і потечуть вже води нові, нові часи і нова кров... та до людей- любов. Іван Петришин
Ваша відповідь мене дивує: 1. я ніколи не вважав, що "відкрив Америку" (її відкрив італієць Крістофоро Коломбо [якщо по-правді]; 2. я ніколи не хотів, щоб люди однієї національности перестали розумітися [в Італії, розмовляють у себе на діалекті, а, в офіційних закладах /місцевих/ , або на діалекті або літературною мовою/ - Ви щось мені закидаєте, чого я не казав; 3. ніхто ніколи не говорив про засідання ВР на діалектах { до чого це?}; 4. душа формується на діалектному рівні, а не на шкількій граматиці; 5. "дарована" Богом мова, якщо її не використовують, забувається [ переходять на мову основного населення реґіону, де людина проживає: скільки тих - енків стали "рускімі"?!] ; 6. хто ті "старі, нові, розумні і не дуже" - патріоти? - патріот не має віку! ( з приводу походження слова "патріот"- "патріот"- це той, який стоїть за свою "ба'тьківщину", те, що йому батько/батьки залишили у спадок; це стосувалося тільки вільних людей, які мали землю та будинки; раби патріотами ніколи не були); 7. отож, друкувати на діалекті- можна? [згадайте Ваш коментар вище- "Але, дорогий пане, не забуваймо, що ми знаходимось на літературному сайті і повинні намагатися говорити чистою українською мовою, адже в школах нас вчили не діалекту" (цитата); 8. хто його буде читатти? - моя відповідь: "той, хто захоче". згадаймо про Свободу Слова, поезії Франка, Стефаника, Черемшини, Маковея... з повагою, знавець мов і діалектів, Іван Петришин
думаю, тепер, ви зрозуміли, пані, про що йдеться. так, майже у кожному селі розмовляють інакше, а, тим більше, на усьому ареалі Лемківщини, Бойківщини, Полісся. я знаю діалекти і маю працю з цього питання. щодо Вашого діалекту: 1. наскільки мені відомо, усі ненаголошені "е" вимовляються як "и"; 2. заміна "мня" на "мнє", як і "я" на "є" (пуруся- пурусє) відома добре; 3. зворотні форми дієслів на -"вім" чи "ям", чи "ім" /"їм" теж дуже поширені і подібні до польских форм, як "вся" чи "всі"/"фсі"; 4. ділекти- це основа і джерело багатства і неповторности літературної мови; 5. я з Вами не згоден, що на літературному сайті не можна писати на діалекті: а/ що по російськи можна, а на діалекті- ні?; б/ другий арґумент: у всіх країнах є зараз література на діалектах (Німеччина, Італія, Іспанія...)- вони не соромляться своєї рідної мови, мають підручники діалектів (я, до речі, написав один для анґло-, польсько- і італо-мовних); в/ питання не в тому, що нас у школі не навчали діалекту [могли б і навчати: було б більше справжніх патріотів; діалект своєї місцевості і є Рідною Мовою, шановна пані- не соромтеся Свого!]
думаю, тепер, ви зрозуміли, пані, про що йдеться. так, майже у кожному селі розмовляють інакше, а, тим більше, на усьому ареалі Лемківщини, Бойківщини, Полісся. я знаю діалекти і маю працю з цього питання. щодо Вашого діалекту: 1. наскільки мені відомо, усі ненаголошені "е" вимовляються як "и"; 2. заміна "мня" на "мнє", як і "я" на "є" (пуруся- пурусє) відома добре; 3. зворотні форми дієслів на -"вім" чи "ям", чи "ім" /"їм" теж дуже поширені і подібні до польских форм, як "вся" чи "всі"/"фсі"; 4. ділекти- це основа і джерело багатства і неповторности літературної мови; 5. я з Вами не згоден, що на літературному сайті не можна писати на діалекті: а/ що по російськи можна, а на діалекті- ні?; б/ другий арґумент: у всіх країнах є зараз література на діалектах (Німеччина, Італія, Іспанія...)- вони не соромляться своєї рідної мови, мають підручники діалектів (я, до речі, написав один для анґло-, польсько- і італо-мовних); в/ питання не в тому, що нас у школі не навчали діалекту [могли б і навчати: було б більше справжніх патріотів; діалект своєї місцевості і є Рідною Мовою, шановна пані- не соромтеся Свого!]
а, кожному болить так само, коли - війна, неправда чи несправедливість, блаженні ті, хто ще чекає дива від зачерствілості, а чи від злої крові, від заздрості чи від ненависті й любові... Іван Петришин
ну, от так: 1. це- не знущання; 2. це- мій діалект; 3. ви погано знаєте фольклор, бо це - не пісня, а вірш, якого написав я. ви у всіх бачите погане? у вас, що- комплекс такий?
перекладати будь-яку поезію- це псувати щось неповторне і довершене. "Тоско фіуме"- це ріка тосканська, але справа у тому, що "Тоско" вживається і з Тевере/Тібром (не з Євфратом). я з вами не сперечаюся. я переклав так, як зумів. чекатиму на ваш переклад і готуватиму вам малюнок у нагороду.
її сприймати просто- читати повільно і вдумливо, уявляючи сцену описаного. дякую за коментар. от, не знав, що в українській мові є "подарок". думав, що є тільки "подарунок" - це не китайська мова.
мене ваша нотатка дивує: є різниця знайомити англомовний світ із здобутками Української Поетики і перекладати українську поезію ворогам, які з вами - у війні. для чого і для кого? заради чого?
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
дякую! mille grazie!
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('