дякую! я так і думав, але- це лемківська пісня, а не- русинська. у лемків, "вікно", як у словаків- "прозорце" або "вокно". я такий радий, що ми можемо виправляти один одного: бачу, у вас до мене особливе братське відношення- що не напишу, відразу ви, як правда-кривда. благословення на вашу голову! хай вам щастить!
"май"- не українське слово! не "чудова квітка", а- "чудова квітко!" - це оклична форма- невже не знали? "чорна земля" - не "сувора", а "сонце- не зорі!" - ви усі образи позамінювали. не подабається. - упростили-об'українили.
перекладач кожен має право перекладати, як він вважає за потрібне, особливо- назви. бажаю вам знайти гарну книжку про чемність та ввічливість. якщо в каноє є жасмин, то він, певне, зів'яв...
відповідь: (ой, як мені не хотілося відповідати): 1. переклад не є неповагою до автора: а/пам'ятаймо зміст важливіший за форму; б/ оскільки мова - інша, то мелодика має бути такою, як це відчуває перекладач (народна творчість вчить принятливих форм); в/ не прикрашайте оригінал! не робіть з нього українського запоетизованого і відшліфованого вірша! - оригінал- це те, що має прочитати читач у перекладі. 2. про це я й писав, але слово "віта" дає право на переклад "літа", бо "віта"= "роки"= "літа"; етимологія та усім врідома- ви нічого нового не сказали: "етате, етатіс" ; 3. "ґрадіто= "бажаний, ласкаво запрошений, прийнятий, поздоровлений"; але (згідно італійських перефразувань" це слово має ще й значення "преціозо"= "дорогоцінний" : за "бажане і дорогоцінне, звичайно і вдячні" - це само-собою зрозуміле; 4. у Ореста, "надія стелить путь" - у Леопарді, (згідно із перефразою): "6 Costruzione: “quando la speme [la speranza] ha un corso [un itinerario, una strada] ancor lungo, e la memoria ne ha uno breve”; cioè, fintanto che si è giovani si possono avere ancora molte speranze, mentre la memoria della nostra esistenza passata è giocoforza breve." "
il ricordarsi di ciò che è passato,
anche se è triste, ed anche se la sofferenza dura tuttora!"
страждання- то мука, а "горе крушить". у Леопарді, -
ancor che triste, e che l’affanno duri!" , горе не крушить.
кожен перекладає інакше, але- 1. не прикрашаймо ориґінал! 2. не будьмо прискіпливі; 3. кожен переклад- це право читача-перекладача бачити ориґінал у призмі своїх власних почуттів та досвіду життя.
нажаль, звучить негарно. повтор "той..., те..." - тавтологія. ну, і складів на початку другого стовпчика забагато. порушено мелодику вірша- читається важно, особливо, "те ревище страшне". не "Зболіле серце, де незгасне полум'я палає", а- "зболіле серце, чиє незгасне...". ну, і "Теж понад морем верхи їде біля мене, зліва..." - чого це вона їде зліва, а не справа, адже, в оригіналі: "cavalcando venirne a me dappresso..." - "venirme a me" - "верхи під'їзджала..." - і, зовсім- не зліва. отож...
1. традиція- добра справа, але - не указ. слід віднайти ритм, що відповідає оригіналу; зміст- важливіший, ніж кількість складів; вірш- неримований, мова- інша, тож слід зберегти мелодику, а не кількість складів; 2. італійський коментар каже, що " ..." те саме, що "пригадування"; 3. форма "estate " і "еta'" - співзвучні і моноетимологічні: у давнину, вік рахувався "літами", а не роками (що несли "рок" /те, що випаде на долю/; 4. "минулі речі" - це і є минуле: ви не кажете "я згадав про минулі речі минулого року"; 5. останні рядки, які вам не до вподоби, італійці перефразовують так: "
il ricordarsi di ciò che è passato,
anche se è triste, ed anche se la sofferenza dura tuttora!" (https://library.weschool.com/lezione/leopardi-alla-luna-testo-e-parafrasi-8408.html) .
дякую: ви мене надихнули: для мене переклад, це- в- нправляння, навіть, якщо він едосконалий; для вас- кількість складів і слова.
e, vorrei dire io una cosa molto importante, la quale ho gia' menzionato: una traduzione e' il pensar del poeta dell'originale, una nuova interpretazione, il come lo sente il traduttore. dunque, la traduzione e' uno stato democratico del pensar diversamente. Auguri, Sg. Critico
виходить прямо анекдот: нема оригінали - ось вам оригінал; "думаю" - ви маєте право на вашу думку; я думаю, що переклад з української на іншу- теж добре: цей переклад відноситься до української культури, навіть, якщо хтось мови ішої й нерозуміє
можете заспокоїтися: я пам'ятаю, що друкуюся на українському сайті. переклад українського твори на іншу мову- це здобуток і української і іноземної літератур. думаю, що на сайті переклад побачить більше людей, ніж на форумі.
у світі тому, скаже хтось: "привіт!", а хтось бездумно промине- "вітай, та тільки- не мене!"- гріхи минуть, усе мине, і потечуть вже води нові, нові часи і нова кров... та до людей- любов. Іван Петришин
Ваша відповідь мене дивує: 1. я ніколи не вважав, що "відкрив Америку" (її відкрив італієць Крістофоро Коломбо [якщо по-правді]; 2. я ніколи не хотів, щоб люди однієї національности перестали розумітися [в Італії, розмовляють у себе на діалекті, а, в офіційних закладах /місцевих/ , або на діалекті або літературною мовою/ - Ви щось мені закидаєте, чого я не казав; 3. ніхто ніколи не говорив про засідання ВР на діалектах { до чого це?}; 4. душа формується на діалектному рівні, а не на шкількій граматиці; 5. "дарована" Богом мова, якщо її не використовують, забувається [ переходять на мову основного населення реґіону, де людина проживає: скільки тих - енків стали "рускімі"?!] ; 6. хто ті "старі, нові, розумні і не дуже" - патріоти? - патріот не має віку! ( з приводу походження слова "патріот"- "патріот"- це той, який стоїть за свою "ба'тьківщину", те, що йому батько/батьки залишили у спадок; це стосувалося тільки вільних людей, які мали землю та будинки; раби патріотами ніколи не були); 7. отож, друкувати на діалекті- можна? [згадайте Ваш коментар вище- "Але, дорогий пане, не забуваймо, що ми знаходимось на літературному сайті і повинні намагатися говорити чистою українською мовою, адже в школах нас вчили не діалекту" (цитата); 8. хто його буде читатти? - моя відповідь: "той, хто захоче". згадаймо про Свободу Слова, поезії Франка, Стефаника, Черемшини, Маковея... з повагою, знавець мов і діалектів, Іван Петришин
думаю, тепер, ви зрозуміли, пані, про що йдеться. так, майже у кожному селі розмовляють інакше, а, тим більше, на усьому ареалі Лемківщини, Бойківщини, Полісся. я знаю діалекти і маю працю з цього питання. щодо Вашого діалекту: 1. наскільки мені відомо, усі ненаголошені "е" вимовляються як "и"; 2. заміна "мня" на "мнє", як і "я" на "є" (пуруся- пурусє) відома добре; 3. зворотні форми дієслів на -"вім" чи "ям", чи "ім" /"їм" теж дуже поширені і подібні до польских форм, як "вся" чи "всі"/"фсі"; 4. ділекти- це основа і джерело багатства і неповторности літературної мови; 5. я з Вами не згоден, що на літературному сайті не можна писати на діалекті: а/ що по російськи можна, а на діалекті- ні?; б/ другий арґумент: у всіх країнах є зараз література на діалектах (Німеччина, Італія, Іспанія...)- вони не соромляться своєї рідної мови, мають підручники діалектів (я, до речі, написав один для анґло-, польсько- і італо-мовних); в/ питання не в тому, що нас у школі не навчали діалекту [могли б і навчати: було б більше справжніх патріотів; діалект своєї місцевості і є Рідною Мовою, шановна пані- не соромтеся Свого!]
думаю, тепер, ви зрозуміли, пані, про що йдеться. так, майже у кожному селі розмовляють інакше, а, тим більше, на усьому ареалі Лемківщини, Бойківщини, Полісся. я знаю діалекти і маю працю з цього питання. щодо Вашого діалекту: 1. наскільки мені відомо, усі ненаголошені "е" вимовляються як "и"; 2. заміна "мня" на "мнє", як і "я" на "є" (пуруся- пурусє) відома добре; 3. зворотні форми дієслів на -"вім" чи "ям", чи "ім" /"їм" теж дуже поширені і подібні до польских форм, як "вся" чи "всі"/"фсі"; 4. ділекти- це основа і джерело багатства і неповторности літературної мови; 5. я з Вами не згоден, що на літературному сайті не можна писати на діалекті: а/ що по російськи можна, а на діалекті- ні?; б/ другий арґумент: у всіх країнах є зараз література на діалектах (Німеччина, Італія, Іспанія...)- вони не соромляться своєї рідної мови, мають підручники діалектів (я, до речі, написав один для анґло-, польсько- і італо-мовних); в/ питання не в тому, що нас у школі не навчали діалекту [могли б і навчати: було б більше справжніх патріотів; діалект своєї місцевості і є Рідною Мовою, шановна пані- не соромтеся Свого!]
а, кожному болить так само, коли - війна, неправда чи несправедливість, блаженні ті, хто ще чекає дива від зачерствілості, а чи від злої крові, від заздрості чи від ненависті й любові... Іван Петришин
ну, от так: 1. це- не знущання; 2. це- мій діалект; 3. ви погано знаєте фольклор, бо це - не пісня, а вірш, якого написав я. ви у всіх бачите погане? у вас, що- комплекс такий?
перекладати будь-яку поезію- це псувати щось неповторне і довершене. "Тоско фіуме"- це ріка тосканська, але справа у тому, що "Тоско" вживається і з Тевере/Тібром (не з Євфратом). я з вами не сперечаюся. я переклав так, як зумів. чекатиму на ваш переклад і готуватиму вам малюнок у нагороду.
її сприймати просто- читати повільно і вдумливо, уявляючи сцену описаного. дякую за коментар. от, не знав, що в українській мові є "подарок". думав, що є тільки "подарунок" - це не китайська мова.
мене ваша нотатка дивує: є різниця знайомити англомовний світ із здобутками Української Поетики і перекладати українську поезію ворогам, які з вами - у війні. для чого і для кого? заради чого?
якщо ви знаєте іврит- це чудово. 1. певне, анґлійський перекладач теж знає його, але: а/ у нього переклад співучий, а, у вас розмір і чергування наголошених-ненаголошених складів змінюється- 1. _._._._; 2. _._._.._ і .т.д.; 2. які такі "речі" та мила мала знайти- невідомо, адже, її просто запитував хлопець- це незнання чи обмеженість мови? 3. "звір" - не хто, а "що?"; 4. у Вас- нaдлишок складів. 5. якщо подивитися анґлійський переклад, то там зовсім інші слова і образи: що Ви зробили- переукраїнили ориґінал? - ані хати, ані миші, ані димаря, ані кота у вашому перекладі нема? nicht so gut, Sie wissen.
1. кожен перекладає, як уміє- я чекатиму на Ваш переклад; 2. "виходячи"- не доказ- позаконтекстність, яка не присутня у вірші, не мусить бути перекладена; 3. на три- можливо; 4. у мене, думка інша- кінь має звою назву; якщо у Вас кінь зоветься "Вірний" , то у вас він буде вірний на усіх мовах [переклад власних назв - перекладаються імена королів, пап, святих, деяких історичних осіб! а, не- коней] 4. час Імперфетто може перекладатися українською різними способами, залежно від семантично-стилістичного оточення, оскільки, часу Імперфетто в українській немає- це може бути чи минулий чи теперішній, який ще називають драматичним - іншого навчати не буду...