На самоті, в задумі, в час, як хвилі лютували,
Десь там неподалік, де Арно течію спиняє,
Із вірним коником моїм ми берегом блукали;
Бурхало та стогнало море, дике і безкрає.
Той берег і те ревище страшне мені сповняли
Зболіле серце, де незгасне полум'я палає,
Шляхетним смутком і печаллю, що в собі не мали
Отрути сліз, яка лиш душу людям спопеляє.
І самозабуття солодка, тепла, чиста злива
Уяву несподівано примирену кропила;
Зітхалося мені неболісно та нежурливо
І почало здаватися: моя жадана мила
Теж понад морем верхи їде біля мене, зліва...
Мана щасливішим мене ніколи не робила.
Ориґінал:
Solo, fra i mesti miei pensieri, in riva
al mar là dove il Tosco fiume ha foce,
con Fido il mio destrier pian pian men giva;
e muggìan l'onde irate in suon feroce.
Quell'ermo lido, e il gran fragor mi empiva
il cuor (cui fiamma inestinguibil cuoce)
d'alta malinconia; ma grata, e priva
di quel suo pianger, che pur tanto nuoce.
Dolce oblio di mie pene e di me stesso
nella pacata fantasia piovea;
e senza affanno sospirava io spesso:
quella, ch'io sempre bramo, anco parea
cavalcando venirne a me dappresso...
Nullo error mai felice al par mi fea.
нажаль, звучить негарно. повтор "той..., те..." - тавтологія. ну, і складів на початку другого стовпчика забагато. порушено мелодику вірша- читається важно, особливо, "те ревище страшне". не "Зболіле серце, де незгасне полум'я палає", а- "зболіле серце, чиє незгасне...". ну, і "Теж понад морем верхи їде біля мене, зліва..." - чого це вона їде зліва, а не справа, адже, в оригіналі: "cavalcando venirne a me dappresso..." - "venirme a me" - "верхи під'їзджала..." - і, зовсім- не зліва. отож...
1. Щодо тавтології. Дорогенький мій, так у вас іще гірше ("той берег", "той рев"). Тож, як то кажуть, заметіть спочатку свою хижу. Втім, мушу визнати, я не Павличко. Коли я робив переклад, мене весь час переслідувала думка про "дерев'яність" української мови (чи, може, моєї особистої української) порівняно з італійською.
2. Щодо кількості складів. Напевно, їх у мене скрізь забагато. Звичайно, краще було би, як я вам зауважив, перекладати п'ятистопним ямбом. Але у мене вийшло лише семистопним.
3. "Чиє" було би "la cui" (і тоді вийшло би безглуздя). "il cuor (cui fiamma inestinguibil cuoce)" - "серце, яке обпалює незгасне полум'я".
4. Чому "зліва" - зрозуміло. Бо з боку серця. Наречена під час вінчання стоїть зліва (і взагалі в давнину жінки в церкві стояли зліва). Тож можна вважати це містичним вінчанням. Але я згоден, що, можливо, вказівка на сторону звучить дещо штучно.
5. "Venirsene", "venirne" можуть означати як наближення, так і віддалення.
Col sign. ora di recarsi, andare, ora di venire via da un luogo, è com. la forma rafforzata venirsene, ant. venirne, per lo più con accezioni partic.: se ne veniva piano piano, lemme lemme; non avevo nulla da fare lì, e così me ne venni quasi subito; Alda la bella ne venne a Orlando (Pulci); E così ragionando ne veniro Dove videro il ponte e la riviera (Ariosto).
Якщо я правильно розумію, "cavalcando venirne a me dappresso" - "верхи їхати поруч зі мною" (звідкілясь (наприклад, із Пізи), на що вказує частка "ne"), а не "під'їжджати до мене" (бо тоді не було би "a me dappresso", а було би просто "a me" чи "verso di me").
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Знаю одне ... перекладати важче чим оригінал писати .
