КРИК ПРИРОДИ

КРИК ПРИРОДИ

Великий гнів в лугах щоденний,

Їх ночі й дні завжди в тривозі.

Ставок в ночі стоїть смиренний,

Ось так невинний на морозі.

Світань у млі за світло б’ється,

Шукає промінь свій природі.

Пітьма згори зловісна в’ється,

Туманну ніч трима на зводі.

Звитяжна блискавка крізь хмари,

До них пробитися не може.

Мовчать усі природні чари,

Їх спів пташиний не тривоже.

Все сяйво в одсвітах зірниці,

Весною часом не дістати.

Могутній крик на крилах птиці,

Без сили дуба не підняти.

Панує смерк землею править,

Так просто і в таких масштабах.

А хто його в забудь відправить,

Як світло томиться в нахабах.