ПРО ЗАБУВАННЯ чи можна забути те що наше рідне чи можна забути історію свою чи можна сказати що я себе гідний бо чуже кохаю а своє люблю весь час я шукаю дороги як жити бо я християнин син рідних церков з яких я читаю що треба любити всіх ворогів наших хоч п’ють нашу кров коли я забуду що я християнин коли я забуду ким були діди то діти в майбутнє нести будуть рани а світ скаже внукам що ви сироти. 05.11.2007р.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
0
