Спочатку для мене це був просто вірш. Моя мама трішки не заплакала, коли прочитала його. Бабуся теж не втрималася. Не знаю, як Ви, але для мене він щось все-таки значить, як і всі мої вірші. але це якийсь особливий. Але не знаю, чому. Можливо тому, що в ньому трішки боягуства, трішки християнства і знедоленості. Рішати Вам.
Щиро вітаю Вас, Пане Василю і всю НАШУ Велику Родину зі святом Воскресіння Христового. Бажаю здоров’я, бадьорості, щастя, достатку та всього добра усім людям в Нашій Україні яке несе Воскресшій Ісус. Веселих свят всім Вам!
Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітємо
Легеньким дотиком...
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень
Вербиця
Н.Горик
Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.
Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.
Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки
А Максимка – шпарко й багато,
Хай здоровий буде, як тато.
Ти подаруєш чорні вервиці І пом'янеш за Псалтирем. Кудись поїдеш і повернешся, У те, що звуть монастирем. Святі підрясники і мантії, Єпитрахилі і хрести хіба дають якусь гарантію Без власних спроб когось спасти. А завтра - послухи виснажливі, I вкотре - докір без вини. На Образ глянеш і відрадливо Шепнеш: спаси і сохрани! Укелії - свіча, як терниця, I тверде ліжко, й благодать, I у куточку - чорні вервиці, Які ти будеш дарувать.
