Мабуть зараз немає жодної людини, яка б не слідкувала за подіями, що відбуваються на "гарячому" Сході. Там палає всепоглинаючий вогонь, який не помічає, кого він пожирає. Чи то дитина, чи похила людина, чи чоловік, чи жінка -- всі рівні, як на страшному суді. Ця жорстокість хвилює мене! А Вас? Коли комусь байдуже, то можете не читати далі.
Удавнину Великдень був одним з традиційних свят на пошану сонцю, яке в цей час "оживає", воскрешаючи сили природи. Релігієзнавці й етнологи вбачають у вже християнському святі впливи багатьох стародавніх вірувань. Так, давні греки і римляни, фінікійці і єгиптяни, іранці й слов'яни мали культи вмираючого і воскресаючого божества.
Чисте, фарбоване або ж розписане яйце стало міфопоетичним та релігійно-обрядовим символом вже у найдавніших цивілізаціях Землі (світове чи космічне яйце). У міфах різних народів воно є образом первопочатку, з якого виникає Всесвіт, певне божество, людський рід, а також символізує сонце, тепло, життя, творця-деміурга. У багатьох народів з яйцем пов'язують створення чи виникнення не лише земного світу, але й часової структури цілого. Такі космогонічні функції символа яйця співвідносяться також з важливою його роллю в ритуалах родючості, відродження, пробудження до нового життя.
8 липня - день пам'яті святих благовірних Петра і Февронії
Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.
Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.
