Твої слова несправжні, неживі, Такі чужі, мов не мені призначені. Слова твої – квітучий пустоцвіт – На вигляд гарні, та не мають значення.
Ти особливих не шукаєш слів, А ті береш, що поруч, напохваті. Слова оці ти іншій говорив І зможеш ще не раз комусь сказати.
Твої слова, як запізнілий сніг, Що впав у травні на квітуче гілля, - Від того снігу захолонув цвіт. Я теж душі від слів не відігріла.
Твої слова – некошені луги. Словесні трави ти невтомно косиш. А я складаю всі слова в стоги, І, хоч не мають жодної ваги, У кожне слово свято вірю й досі.
Я не часто
виступаю перед своїми читачами. Але коли така нагода випадає, то завжди
хвилююся, боюся розчарувати своїх шанувальників, здатися їм не такою,
якою мене уявляють. Адже я звичайна людина зі своїми недоліками та
вадами. Як усі, живу, кохаю, тримаю господарство, працюю, виховую
доньку, радію кожному дню і… пишу вірші...
* * *
Життя – театр, а люди в нім – актори…
В.Шекспір
На вивороті душі є ледве помітні шрами – Колишніх розчарувань такий собі результат. Я – головний герой своєї життєвої драми І краще за мене цю роль немає кому зіграть.
Вистава мого життя прожита без репетицій. Щось в ньому було «на біс», а дещо було не в лад. Я згодна, життя - театр, з одною лише різницею. Нема бутафорії в нім, все справжнє – від болю до втрат.
с.Берестівка Липоводолинський район Сумська область
Загір - так по народному називається місце у селі Верхосулка, де колись жив дід Олександра Кандиби (Олеся) Василь Грищенко. Кожного року я буваю на тому місці, де колись була садиба. Зазвичай, то є місце для спілкування поетів, журналістів, художників у червні і у грудні місяці на роковини народження Олеся, його сина Олега Ольжича. Свята земля, привітні люди, криниця з прохолодною і чистою водою, яку й досьогодні зберігають земляки-верхосульці. Нажаль, те, що до Верхосулки й досі немає пристойної асфальтованої дороги ні з обласного центру м. Суми, ні з районного м. Білопілля - діставатися туди - як колись козакам до Солеграду (:)), але кожного року туди прагне душа... Тому ось і вірш такий...
Видовисько! Сумне й курйозне. За першим актом другий − д-ди-р-р... Глядач − в кущі: …як щось серйозне, − устигти б вивернуть мундир… І прапор вчасно замінити! Древко одне, а прапорів… Хоча б потрібний прицвяшити, щоб поміж листя майорів... А там, дивися, ще й сто грамів Наллють у кружку…буде й зиск! Стара була − погана влада, А нОва! Недешевий блиск!
Мораль у байці, як вовчище, зла… − Калитка злата в когось більша... Чудні твої, о, Господи, діла. Дива. Чим далі, тим чудніші!
Народилася в червні 1968 року на Кіровоградщині (Олександрійський р–н, с. Солов’ївка).
У 1973 році, разом з батьками, переїхала до м. Білопілля Сумської
області, де закінчила школу. Друкувалася у місцевих та обласних
газетах, «Літературній Україні», у колективному збірнику «Тороки»
(1996, 2000 р.), часописі «Березіль», тернопільському
літературно-мистецькому часописі «СОВА», альманахах літераторів Сумщини
«Слобожанщина», та Сумського земляцтва в Києві «Земляки». У 2004 році
побачила світ книга віршів «Одкровення». 2008 року вийшла збірка віршів
літературного об’єднання «Вир» «На білому полі». Член Національної спілки журналістів України. Голова Білопільського літературного об’єднання «ВИР». Працюю на місцевому проводовому радіомовленні випусковим редактором.
ОЛЕСЕВИМИ СТЕЖКАМИ
Не треба струн. Меча мені гостри.
Заграй на кремені і криці...
О. Олесь
Заграй мені, кобзарю, нині,
по струнах вдар, щоб загуло
по невеселій Україні,
де щастя зроду не було.
Я знаю, заніміють руки,
здригнеться голос від жури...
Заграй, кобзарю, для онуків,
в майбутнє Словом говори. ....
Біля струмка ошуканих надій З’явись до мене в образі жар-птиці, Ласкавим словом душу обігрій, Нехай довкола радість заіскриться. Дарма, що річка мрій пересиха Й на місці тім з’являється болото. Недоля вирішила так лиха, Посуху кляту мрію побороти. Тебе чекаю в морі сподівань, Його зсушити, мабуть, вже не вдасться. Мій вутлий човник, спробуй, зааркань – Дізнаєшся, що то за штука – щастя.
Ігор Едуардович Лисий народився 14 травня 1967 року в селі Підлипному
Конотопського району, де мешкає й сьогодні. Закінчив Підлипненську
середню школу та Сумський державний педагогічний інститут
ім.А.С.Макаренка. Здобувши вищу освіту, викладав
історію у школах № 4 та № 9 м.Конотопа, керував краєзнавчим гуртком
міської станції юних туристів. З березня 2006 р. працює кореспондентом
міської громадсько-політичної газети “Конотопський край”. У вільний час займається
літературною та краєзнавчою діяльністю. Член обласного літературного
об’єднання. Лауреат кількох літературних та літературно-музичних
конкурсів. Його вірші, оповідання, гумористичні мініатюри друкувались у
місцевій, обласній та центральній періодиці, а також колективних
збірниках, звучали по обласному та національному радіо. Автор кількох
пісень на власні твори та вірші конотопських поетів....
Народилася в червні 1968 року на Кіровоградщині (Олександрійський р–н, с. Солов’ївка). 
