СВЯТО В СТАДІ ЗЛОДІЇВ

СВЯТО В СТАДІ ЗЛОДІЇВ

Кричить вожак, аж губи затягує піна,

У стаді злодіїв ми знайдем до ранку,

З палу клянеться, раптом стає на коліна,

А зраду підступну я кину в кам’янку.

Полетіли кашкети в дурного сміливця,

Замість слова, що втратило певну мету,

Збунтувались образи, змінилися лиця,

Вишкірив зуби, цідять вимову просту.

Хіба не ти, служник злу вірний та дбайливий,

Звівши стадо з пелюшок для солодких чад,

Передавши хист, від розбійників кмітливий,

Дав свободу вдягнувши в барви пишних шат.

Це ж ми разом здіймали злидні і печалі,

Чужу надбань ховали під твою покров,

За подвиг цей нам треба вішати медалі,

А ти почав це свято із дурних промов.