НАРІКСЯ НА ПРЕСТОЛ

НАРІКСЯ НА ПРЕСТОЛ

Нарікся на престол, знехотя отак,
Невже забув, яким ти був до цього.
Від напасті йшов до нього навпростак,
Крізь темні хащі, за гріхи, без Бога.

 
Совість не пекла, бо страждань не мала,
Честь лилася, наче води крізь пісок,
Зле ведіння - тобі із пекла сяло
Як бальзам, твоїх укоханих порок.

Кривава пляма чаду й буревію,
Весь час в душі сиділа зі злобою,
Людей мутила, віру і надію ,
Змішала в одне ціле, для розбою.

Жахи чинив? тепер тобі їх вчинять,
Дадуть напою з трутою лихою,
Або двері пекла, тобі відчинять,
Де огнем своїм, гріють із лихвою.