КЛЯТВА, ВІРНІСТЬ І ЛЮБОВ

КЛЯТВА, ВІРНІСТЬ І ЛЮБОВ

 
Хочу хлопця! - говорить мамі доця. 
«Темінь мамі лізе, старість чи це страх»
Ген дівчата гуляють на толоці,
Я лише, маячу на твоїх очах.

 
День такий настав, відпускати треба,
Почула голос свій – «мати до дочки»
Ну що, нараз прийшла така потреба,
Йди і серце враз занило від тоски.

Звелася мати, туга точить душу,
Хитрі радощі відшукує собі,
До перемін таких, я звикнуть мушу.
Авжеж, буде так чудово як тоді.

 
Коли хотіла свого хлопця мати,
Беззвучно плакала, його зустрівши,
Хустину гарну, «їй наділа мати»
Йди доню, він чекає біля вишні.

 
Час кохання ніби їй вернувся знов,
Вчуваючи звучання серць дівочих,
Що живе як клятва, вірність і любов,
Мати все віддасть, що дочка захоче.