Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Koshkina • 21:43, 25.10.2012 [Лінк на твір] Вірш Ваший сповнений філософією і роздумами про життя, про поворот .. А слід душі , чи каяття...? Енергія сучасності з'їдає. 0Спам 4 Davudenko • 08:17, 26.10.2012 [Лінк на твір] п.ІРИНО. СПАСИБІ ВАМ 0Спам 2 Asedo1949 • 00:03, 26.10.2012 [Лінк на твір] Сонце, світло, тіні й небезпеки, З глибини століть для нас являються. В тишині нічній курлик лелеки, Голосом у Вічність відбивається. Філософський вірш,п.Іване! 0Спам 3 Davudenko • 08:16, 26.10.2012 [Лінк на твір] п. КАТИРИНО. ШИРО ДЯКУЮ ВАМ

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі

ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

Краще і не скажеш!

ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

***Бо Ти - мій Творець, а я Твоя дитина!!!***

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

...там часто палає вогнем не хмиз, а той, хто бажає щастя...

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect

***більше й не обирай мене***

leskiv: respect

Форма входуу

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК

(міні-чат)

АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
Instagram,
Viber: 0680839579
E-mail: vagonta@gmail.com

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА

В НІЧНІЙ ЛУНІ, З КРИКАМИ ЛЕЛЕКИ

В НІЧНІЙ ЛУНІ, З КРИКАМИ ЛЕЛЕКИ

Здається нам, що із кожним кроком, Ми відходимо все далі від життя. Що зосталось там за поворотом, Слід душі, чи хміль п’янкого каяття.

До нічлігу у голоді й страху, Блискуче все з невидимим корінням, Дрімаючи злегка, як на духу, Несемо по стежині мерехтіння.

Сонце, світло, тіні й небезпеки, З глибини століть нам уявляється. В нічній луні з криками лелеки, Голос галасливий відчувається.

Серед сих гадок, уривків мислі, Без енергії сучасного життя, Ми для нього примітивні й стислі, Слід душі, чи хміль п’янкого каяття.

Здається нам, що із кожним кроком,
Ми відходимо все далі від життя.
Що зосталось там за поворотом,
Слід душі, чи хміль п’янкого каяття.

До нічлігу у голоді й страху,
Блискуче все з невидимим корінням,
Дрімаючи злегка, як на духу,
Несемо по стежині мерехтіння.

Сонце, світло, тіні й небезпеки,
З глибини століть нам уявляється.
В нічній луні з криками лелеки,
Голос галасливий відчувається.

Серед сих гадок, уривків мислі,
Без енергії сучасного життя,
Ми для нього примітивні й стислі,
Слід душі, чи хміль п’янкого каяття.