Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 LedyDelfin • 11:43, 29.11.2012 [Лінк на твір] 0Спам 3 Davudenko • 14:29, 29.11.2012 [Лінк на твір] п.Валентино. щиро й щиро дякую 0Спам 2 oduvan4ik • 12:13, 29.11.2012 [Лінк на твір] Така пора для нас, така привичка, Шляхи свої заплутувать в надміру. Боротись за мету, шукати стрічку, Щоб самих себе витягнуть із виру. -о так!.. Самі все заплутуємо,а потім нарікаємо...Справжній мазохізм! Правдиво,пане Іване! 0Спам 4 Davudenko • 14:30, 29.11.2012 [Лінк на твір] п.Наталя. Спасибі вам за щедрий коментар 0Спам 5 Oksanka • 15:55, 29.11.2012 [Лінк на твір] Крім нас самих ніхто нас і не витягне. А от стрічку ще не знайшли... 0Спам 6 Davudenko • 16:36, 29.11.2012 [Лінк на твір] п.ОКСАНКА. СЕРДЕЧНО ДЯКУЮ 0Спам 7 Мурашка • 17:11, 29.11.2012 [Лінк на твір] Кінець вірша дуже сподобався! 0Спам 8 Davudenko • 18:05, 29.11.2012 [Лінк на твір] п. Галино. щиро й щиро дякую

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі

ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

Краще і не скажеш!

ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

***Бо Ти - мій Творець, а я Твоя дитина!!!***

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

...там часто палає вогнем не хмиз, а той, хто бажає щастя...

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect

***більше й не обирай мене***

leskiv: respect

Форма входуу

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК

(міні-чат)

АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
Instagram,
Viber: 0680839579
E-mail: vagonta@gmail.com

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА

ТАКА ПОРА, ТАКА ПРИВИЧКА

ТАКА ПОРА, ТАКА ПРИВИЧКА

Можна слухати і на все дивиться, Підклавши хмизу, пустоти запекти. Раною розтяті, змінити лиця, Між круч і град, бідолахою пройти.

Сівши заридати, сльозу пустити, Так на всяк випадок, кожен сам собі. Тишком, нишком усе пересудити, В путах поринати в річку від біди.

Тихо мандрувати, на гори, та горби, Назустріч сонцю з долею лихою. Сумне таїти від розпачу й журби, Щоб все віддать свавіллю і розбою.

Звикать в негоді хмикать і страждати, Тяжкі зітхання, запихати в груди, Сотні раз, починати серце рвати, Втомивши болі, знов іти в нікуди.

Така пора для нас, така привичка, Шляхи свої заплутувать в надміру. Боротись за мету, шукати стрічку, Щоб самих себе витягнуть із виру.

Можна слухати і на все дивиться,
Підклавши хмизу, пустоти запекти.
Раною розтяті, змінити лиця,
Між круч і град, бідолахою пройти.

Сівши заридати, сльозу пустити,
Так на всяк випадок, кожен сам собі.
Тишком, нишком усе пересудити,
В путах поринати в річку від біди.

Тихо мандрувати, на гори, та горби,
Назустріч сонцю з долею лихою.
Сумне таїти від розпачу й журби,
Щоб все віддать свавіллю і розбою.

Звикать в негоді хмикать і страждати,
Тяжкі зітхання, запихати в груди,
Сотні раз, починати серце рвати,
Втомивши болі, знов іти в нікуди.

Така пора для нас, така привичка,
Шляхи свої заплутувать в надміру.
Боротись за мету, шукати стрічку,
Щоб самих себе витягнуть із виру.