СЕРЦЯ ЛЮДЕЙ, ВЕСНОЮ НАЛИЛИСЯ

СЕРЦЯ ЛЮДЕЙ, ВЕСНОЮ НАЛИЛИСЯ
 
Серця людей, весною налилися,
Забувши страх, покору і користь.
Весну стрічать з любов’ю піднялися,
Від щастя, посміхнулись як колись.
 
Хто радіє, весь розчулений до сліз,.
Хто рушає, засвіта під гору.
Наче радість ту, в собі весні поніс,
Щоб узять цвітінь своєму зору.
 
Радість і чуття, і уста в коханні,
Цілують першу квіточку весни.
Прийшла весна від неї всі осяйні.
Брати і сестри, дочки, і сини.
 
Весняна хвиля світлом засіває,
У квітах перша віру вигляда,
Свою надію квітом обіймає,
В якій зникає хуга і біда.
 
Радіє зір, він розчулений до сліз,
Зір рушає, засвіта під гору.
Там весна і квіт який уже підріс,
Вінець вінчає людському зору.