ХВИЛЯ ДУХУ З ВІТРОМ УГОРІ

ХВИЛЯ ДУХУ З ВІТРОМ УГОРІ

Скликай добро, всупреч лиходії,
Нехай обійме душі недарма.
За правду вічну, хай згоне змія,
Що промінь сонця з тьмою перейма.

А там уже, з пліч зігнавши тугу,
Ти знаєш віра, як велять серця,
Здолати хиб земну, чорну смугу,
Що в княжій свиті, рветься до вінця.

Ставай надія заради люду!
Коли ж ти зважиш, звестись у красі,
Зайди до серця, постукай в груди.
Хай блиск відради, сяє у сльозі.

 
Поглянь униз, відвага для звитяг,
Скрізь нога невиразно ступає.
Від неї рух, у хіть криву застряг, 
Що далі, то дужче дух згасає.

Та хвиля духу з вітром угорі,
Вже навіть там, буря у негоді,
Як крик душі, що зовом на зорі,
Дає обіт вірний, для народу!.