Ішов під гору, котивсь до низу, Горів на сонці,як жовтий лист. Не мав складного, не мав капризу, Лиш мав надію і дивний хист. Щоб спочити збоку самостійно, Набравшись сил, ступив на трави. Притомним сів тихо, самовільно, Я ніби день прийдешній слави. Вже маю право осудить ходу, Якій віддав снагу і вміння. Знайшовши з нею щастя і біду, Щоб оживить своє коріння. Щоб древо в розквіті моїм росло, Підняв суть стиглу досконалу. Щоб плід жаданий горе не трясло, Треба встать, щоб іти помалу.
Так,пане Іване,ви маєте багато прав тому,що ВИ-ЛЮДИНА, тому,що всі наміри ваші на ДОБРО спрямовані.Гарний вірш!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
