Пройшли ми поле, за чотири перегони,
Були терплячі, мали бурі дикий шал.
Без всяких див, терпіли втіхи, тьму і стони,
Зібравши по дорозі сотні лютих жал.
Як то веліла воля нам давала сили,
Жагу жадану, пораду без тужіння.
Від нестями в мандрах судому пожурила,
За крок страждання, без жодного створіння.
Тепер судилося на п’яте поле вийти,
Даремно лити сльози, тугу всю забудь.
Тож кожен хай не в’яне, зможе зрозуміти,
Чому ми так шукали блискавичну путь.
Майбутнє поле все обдумує помалу,
Не втрачає квіту з кожного цвітіння.
Райдугу життя по путі збирає сталу,
Для плодів на цілоденне воскресіння.
РОзумію,п.Іване, про що тут мова, тільки не розумію, як у Вас так виходить, що в попередньому вірші все читалося легко, а тут знову проблеми із наголосами і ритмом... Не поспішайте виставляти вірша, не впевнившись, що все в порядку...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
+++
