|
В розділі матеріялів: 173 Показано матеріялів: 61-80 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 8 9 » |
Просічена летом лелеки - шаркою стрілою,
крила тугоперого лезом утята, кровиш
медовою плазмою - геть босолиста...такою
розщедрою кропиш багрінню - та боляче лиш.
|
Ми застаєм історію уривками
і творимо самі її фрагменти,
|
Втинати логіки надумане кільце... Не розуміти,- відчувати і уміти кохати просто безпідставно- а оце і є для Неба непідробні душезвіти.
|
У душі моїй ще по-осінньому не покроєно і не пошито. Магониточками- перепліточками я затримаю бабине літо.
|
Присвята Анастасії Лісовській із Рогатина.(далі буде)
Розпеленана з пуп"янку - з дива дитинного...Кинута на шрамовану стьожку дороги- лишається йти.
|
Яка досада!- сонце одзвучало- перелило сусалі дo листви. Ще ледь відчутне осені начало, а тепле "вчора"... ми вже з ним на "ВИ"
|
Коли тебе торкнулася незримо наднебна птаха - не жени її іще не заґратована у риму вона воркує на твоїм пері.
|
Стамбульське небо колeться зірками і місяць яничарить сни зомлілі. В гарему п"яні розкоші обрамив мене палац інтриг - о, божевілля!
|
Це істина: у світі все мінливе- от був сей день і вже його нема. Незмінна тільки неосяжна нива несполеної вічности.
|
Причал печалі...зОлота зотлінь... оковдрилась у притінь товщилезну доба зітхань і осідає...чезне в потоці часу пережита рінь.
|
Сей день уже розплавлено-кервавий розлився із-під місячного леза на береги дитинства, де заграви любові материнської...і стезі...
|
Чи ж я перед шатами ночі не склала молитви?! Не била поклону хіба до святих образів?!
|
У перламутpi неба - куполи плили зазолотіло проти вітру - cупроти хмар і гріз, і проти злив- хіба я це колись із серця витру?
|
Гофровані спекою дні погасаючи, тліють. 3аспрагла вільготного подиху ветха земля
|
У наві неба сонця свічка...он же!-
в солярнім догорає каганці.
|
Невзятий мною в туголикі будності,
лишайся святом в епіцентрі спогаду.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|