чи-сти чули?
в хаті, мали вади,
скрині для строїв святочних,
і- хлопских, і- дівочих.
али, все всюди ся вадили,
то значит- ся сварили,
бу якось нищасно жили.
али були багаті:
мали важельниці для тиртя льону,
вальбії, курита, ланци, варихи, варстати-
тре то вьсьо було мати
кулу хати.
любилося вендзірувати,
али - нидалеко віт хати,
ни вільно було вирищати,
вирхнини, смитани, ся об’їдати,
веце лжиць тре було тисати,
шуби доста для челяди мати.
тре було прасувати убраня
зараня,
як ся йшло на вичірку,
а, як ся встріло вивірку,
при вівтірку,
ту ся всьо мало вдати,
всьо ся знало,
али ни можна було випувідати
ніц с хати.
і ся ни можна було пукривляти,
тре ся було шанувати,
добри приз прозір визирати,
хто йде ду хати.
як хтось шось зле зрубив,
ту ся виклинало,
гадом ся убзивало
абу- змійом,
як ся було злим чи злом.
на сьвата, ся худило в гадвабах,
то ся значи- в шовці,
пилося гарбату,
гарні ся вбирало,
ду гармидиру ся ни дупускало.
мали вьсі в хаті були бути гідні,
вьсі разом рідні,
а, як ся ни слухало,
то ся казало "гибай!", йди
і більши ни прихуди.
гнет юш ніч,
хтось йде спати на п’єц,
хтось - на лавку, на бамбетиль,
хтось - на лішко чи на підлогу,
абу ше- на гуру-
шуби ся добри спало,
рано ся ставало,
вьсьо ся гутувало,
нічим ся ни гризло,
ни приходилося пізно,
як ся йшло гуляти,
тре було голуву мати,
з гунцмутами ся ни вудити,
свою чесьць стуружити.
дувкола, тре було знати кожний корщ,
їсти шутижня борщ,
з гуптаками, вар’ятами, ся ни знати,
ни мокнути в дорщ,
ни худити в гущ, глибокий ліс,
ни бути халабундом, вулуцюгом,
триматися газдівки,
ни віткривати ґембу,
ни брати ду рук ґвера,
ни бути гинглявим, слабким,
знати ґецувати, жартувати,
мешта добри глянцувати,
ґрейцари на ніц ни викидати,
в півниці всьо тримати,
шуби на зиму всьо мати.
ни рубити абияк і деяк,
ни все худити в диривлянках,
ни дертися дугури,
і ни дерти сподні,
модні чи нимодні.
Їван Питришин
(з лемківскуго словобуду)
|
у Вас 
