Вони є справжні українці, а не за паспортом, як ти!

Ні злісні тушки, ні бійці,
Ні чинна влада, й навіть ти
Не розуміють одного,
Кого насправді поховали!
Це не гарої, не святі,
Не самовіддані сини,
Вони є справжні українці,
А не за паспортом, як ти!
Їхне покликання святе
Ціною власної душі,
Було криваве і страшне,
Лишь пробудити Україну.
Щоб ти прокинувшись вночі,
Згадавши їхні імена,
Почув химерний крик душі
Сказав: "Не буду їм служити!"
Ні тим, ні іншим, ні тим більше
Нашим російським ворогам
Ми не повинні бить поклони
За те що завжди брешуть нам!
Про те, що будем жити краще,
Про те, що ми усі брати,
Повір, насправді їм начхати,
Що завтра будешь їсти ти!
Їхній щоденний інтерес
Простий і надто примітивний,
Набити свої гаманці
Тебе зробивши в цьому винним!
І розуміють це усі,
Бо звикли ми усе прощати
І кожний болісний удар
Із гордістю завжди тримати.
"Вже досить голови схиляти!"
Нас закликають звідусіль,
А своїх хлопців убивати,
Чия насправді була ціль?!
З усіх боків гучні заяви,
Що непричетні до смертей
Ні оппозиція, ні влада,
Хто мамі повирне дітей?!
Таких відкритих, щирих, чуйних,
Довірливих і навіть безрозсудних,
Але безмежно дорогих
У матерів забрали їх!
Не маєм права відтепер
Здаватись й мовчки відступати!
За нашу волю й новий день
Понесли неймовірні втрати!
Ми всім повинні довести,
Що ці безстрашні активісти
Не задарма життя поклали
І не для звільнення міністрів!
За наше світле майбуття,
А не за те, що ми присутні
На цих майданах у містах,
Де з кожним днем все меньше суті!
Народе, врешті усвідом!
Це твій єдиний шанс здолати
Всих цих бездушних владарів,
Що просто звикли нас вбивати!
Як непотрібних їм рабів,
Одних в кайданий наряджають,
А інших, з сумом у очах,
В останню путь випроводжають!
Що має ще срашне відбутись?!
Невже кривавая війна?!
Щоб ми могли всі зрозуміти,
Що Україна в нас одна!
28-29.01.2014р.