– Хочу влаштуватися сторожем, –
каже приятель, який вже кілька років одержував пенсійну мінімалку, а
влітку їздив в одне із сіл на узбережжі Чорного моря, здаючи там в
оренду відпочиваючим приміщення, отримане у спадок від родичів.
Раніше він і думати не міг, що занедбана халупа неподалік моря
приноситиме йому по кілька тисяч чистого прибутку за сезон. Але з часом
все вимогливішими до умов проживання стають відпочиваючі. Та й у
приморському селі жителі швидко зрозуміли, який зиск можна мати,
перетворивши свою оселю в сучасний кемпінг. Отож, приватний «готельний
бізнес» знайомому довелося закрити, а повернувшись додому, він став
шукати інших додаткових джерел існування. Ідеальним місцем для
здійснення цієї мети він вважав... ...
Жнивна пора, на термометрі –плюс
тридцять п’ять, а на току біля буртів зерна – літні чоловіки і жінки з
мішками, відрами, лопатами , віниками. Зібраний урожай засипають у
мішки, потім завантажують у кузов автомашини, перевозять на склади, де
знову розвантажують. І так щодня без вихідних з восьмої ранку і до
заходу сонця, доки з поля не піде останній комбайн. – Не витримаю, –
каже мені знайомий товариш, який у свої 57 років змушений щодня їздити
сюди на роботу з райцентру. – От завтра залишуся вдома і хоч раз за рік
спатиму, скільки захочу… Але наставав новий день... ...
Кому я потьмарив чи болем чи журбою, Скорботою платив в страшні години, За те мені простіть,що в наші дні похмурі, Що неховався лякливо серед бурі, І що боявся я рабом нікчемним бути, Пролину й більше не буду, І вам сіятимуть з неба рідні зорі.
Є на світі сонячна долина, Нема там смутку,суму-гніту, Там кожен знає своє майбутнє, Там дух ти вічності знайдеш, Дух простору й часу, І там ти тьму забуваєш у променях вічності, Але дух,що пройшов огонь, Ніколи в сонячній долині, Незрозуміє світла і добра, І буде вічно огонь в душі горіти, Аж поки не потоне, У сонячних промінях.
Я Вас уявляю біля синтезатора — майже такого ж самого музичного інструмента, біля якого полюбляв сидіть зірка радянського і нинішнього пісенного поп-арту Ю.Антонов. А цей синтезатор, біля якого присіли Ви, вміє генерувати і вірші, а не лише мелодію. Файно струмляться рядки у незабутній мелодії інших, кимось нечутих, а кимось забутих пісень
Жнивна пора, на термометрі –плюс
тридцять п’ять, а на току біля буртів зерна – літні чоловіки і жінки з
мішками, відрами, лопатами , віниками. Зібраний урожай засипають у
мішки, потім завантажують у кузов автомашини, перевозять на склади, де
знову розвантажують. І так щодня без вихідних з восьмої ранку і до
заходу сонця, доки з поля не піде останній комбайн.