Осінь ніби минула, але досі таке відчуття, що після холодних дощів варто б було прогулятися парком. Пофотографуватись серед опалого листя, цілуватись на прохолодній лавці, і як колись після випитого портвейну закрутитися в танці... жовтень 2011.
він іде з Падолистом,
Літень, лагідний, погідний,
з Вереском і Жовтолистом,
в сріблі, в золото-намисті,
там, де коні норовисті,
де Веселок дзвін барвистий,
де Весна-Веснівка кличе,
де журавлик не курличе,
а зове Тепло в гніздечко,
де мичатиме овечка,
де заквітнуть анемони,
де Туман пригорне сонний,
де Роса торкнеться серця,
де Коромислом з відерцем
красень Місяць підморгне,
Літня звеселить й мене.
Іван Петришин
