Вже серпень до кінця збігає. Всіма бажана прохолода Десь недалеко вже чигає. На нас осіння непогода Почне невдовзі полювання. І перший жовтий лист на стежку Впаде і збудить хвилювання. Гойдає вітерець мережку Із павутиння на калині. Дехто розтоплює вже піч. Ключі кружляють журавлині. А я задумався опріч… Накинув кептаря на плечі – Поза приміщенням, надворі, Вже холодом стрічає вечір. Холодні в небі місяць й зорі. Тупцює осінь десь поблизу. Штовхає літо – геть вже йди. Горить в багатті купа хмизу, Неначе рідшають сади. І сонце вдень уже не гріє Борозни чорні на ріллі. І червонішає, жевріє Калини кетяг на гіллі. Чи то радію, чи сумую Водночас я побіля тину. На осінь золоту чатую, Яку невдовзі я зустріну…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ворог намагався знищити не лише зброєю, а й холодом, роблячи життя цивільного населення нестерпним. Але вірш не залишає читача у безвиході. Ключовий злам відбувається у ря
virchi: Цей вірш звучить як потужний емоційний вибух, як праведний гнів, накопичений через довге споглядання несправедливості. Це вже не розгубленість чи тиха печаль, це прямий виклик і пророцтво відпл
у Вас 
0
