Символ погляду і руху. Символ
самотності – поодинока постать серед жовтого листя. І сипле осінь наступні
трагедії. На столик міської кав’ярні падають зшитки її почуттів, просякнуті
сумом і горем: жовті і червоні, як наостанок пережиті. Серце. Хапається за
серце перехожий. І пітніє його обличчя, і летять у скаламучені калюжі окуляри.
На його чолі з’являються малюнки іншого. Поклик, на який немає сили відповісти:
ні. Сумніє вечір на обрії землі. Зсипає осінь краплені карти у свої рукави. І
вже незрозуміло, чи виграв, чи програв, чи забув напередодні перемоги зробити
останній хід…
Карета швидкої помочі тривожно
волає. Незадоволені вулиці поглинають крик. І вмикають жовтаве світло, схоже на
ті символи-зшитки на вже протертому сухою ганчіркою столику маленької
кав’яреньки.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
